Бердичівлянин Дмитро Нікітін є одним із найперспективніших стрибунів у висоту в Україні. Нинішній особистий рекорд 20-річного вихованця Заслуженого тренера України Ігоря Лонського – 2 метри 28 сантиметрів. У цьому матеріалі ми більш детальніше познайомимо бердичівлян із талановитим земляком.
– Дмитро, розкажи трішки трішки про себе? Як ти потрапив у стрибки у висоту, чи думав про інші види спорту?
– Вперше я потрапив на стрибки у висоту в восьмирічному віці. Як зараз це пам’ятаю, що посеред уроку зайшов в клас Ігор Віталійович і почав розповідати, що у нас в місті є секція зі стрибків у висоту та запрошував учнів на заняття. Особливого бажання в мене не було, але з другом ми вирішили все-таки піти. Після того я і почав ходити на стрибки. Спочатку я ставився до цього несерйозно, з’являвся, коли мені цього хотілось. Але з часом інтерес зростав все більше, і навіть думки, не було щоб змінити вид спорту.
– Ти є вихованцем Заслуженого тренера України Ігоря Лонського. Що скажеш про свого тренера?
– Можу сказати, що мій тренер Лонський Ігор Віталійович – видатна людина, яка на всі 100% віддана своїй справі. Не зустрічав таких тренерів, думаю таких, як Ігор Віталійович, більше немає. Він, незважаючи на обставини, завжди підтримає і допоможе. За весь проведений час з Ігорем Віталійовичем, він став для мене більше, ніж просто тренером. Це та людина, яка бере участь не тільки в нашій спортивній кар’єрі, а і в повсякденному житті. В першу чергу, він прагне, щоб ми були людьми, і в то й же час висококласними спортсменами. Я дуже вдячний йому за все, що він робить. Я відчуваю гордість, що у мене такий тренер, і в подальшому я буду старатись, щоб його не підвести і виправдати сподівання, що все було зроблено не даремно.
– Чи пам’ятаєш свої перші змагання і який там показав результат?
– Звичайно, я пам’ятаю свої перші змагання, вони проходили у місті Вінниці. Їхавши туди, мені дуже хотілося отримати грамоту чи медаль. Я був дуже задоволений поїздкою, оскільки встановив свій особистий рекорд 130 сантиметрів (до цих змагань найвище я стрибав 125 сантиметрів) та зайняв перше місце серед своєї вікової категорії. Ці змагання надзвичайно запам’яталися.
– Ти вже ставав переможцем Меморіалу Віталія Лонського. Що означають для тебе ці змагання?
– Це змагання високого рівня, на які завжди приїжджають сильні спортсмени зі всієї України, а також з-за кордону. Виступати на Меморіалі Віталія Лонського для мене велика відповідальність, так як я змагаюсь в своєму рідному місті, місті, в якому народилась школа стрибків у висоту імені Віталія Олексійовича Лонського, яка є відомою на весь світ. І дуже хотілося, щоб ці змагання проводилися надалі.
– Перші міжнародні змагання. Що можеш розповісти про них?
– Це було дуже неочікувано, коли Ігор Віталійович зателефонував і сказав, що я поїду в Варшаву на Європейський юнацький фестиваль, на той момент мені було 13 років. На змагання за кордон я поїхав вперше, дуже хвилювався тому, що Ігоря Віталійовича не брали, а за команду відповідав інший тренер, якого я не знав. Тоді для мене це був перший досвід, але, не дивлячись на це, я виступив добре, покращивши свій рекорд на 5 сантиметрів, стрибнувши 180 сантиметрів і цей результат забезпечив мені перше місце.
– Яка спортивна мрія Дмитра Нікітіна?
– Думаю, це не мрія, а ціль, яку ми разом з тренером прагнемо досягти. Це – медаль Олімпійських ігор.
– Хто є кумиром Дмитра Нікітіна у легкій атлетиці?
– Як такого, кумиру в мене немає, є деякі видатні спортсмени, рівня яких я хочу досягти.