Отець Павло Ферко: «Ми хочемо всі разом розвивати санктуарій» — РІО Бердичів

Середа, 8 Грудня

Отець Павло Ферко: «Ми хочемо всі разом розвивати санктуарій»

Наприкінці серпня у Всеукраїнському санктуарії Матері Божої Святого Скапулярію у Бердичеві був представлений новий настоятель. Рішенням вищих органів братів босих кармелітів, які опікуються святинею, ним став отець Павло Ферко.

Отець Павле, ви походите з Польщі. Ваші спогади про родину та країну в якій народилися?

Передусім, це подяка Богові за те, що я народився в такій частині країни, та батькам за життя, виховання, любов. Це неймовірна країна. Краєвиди та природа так впливають на людину, що в неї формуються такий характер та дух, які потім допомагають долати різні труднощі. Бо піднятися нагору вимагає багато зусиль, і це загартовує людину. Природа, яка дозволяє бачити Божу велич, зміцнює дух та допомагає у релігійному житті.

Чому ви обрали саме чернечу родину босих кармелітів?

Це відбулося через паломництво. Я багато років ходив у гуральському паломництві на Ясну Гору до Ченстохови. На п’ятий день заходили до санктуарію Матері Божої Святого Скапулярію, до монастиря босих кармелітів. Щороку я все більше дізнавався про орден, їхнє життя, також приїздив на реколекції, дні зосередження і поступово входив у таке життя. Я побачив, що Кармель – це життя з Богом на самоті і життя з людьми у спільноті. І зрозумів, що для мене це надзвичайно важливе. Перебуваючи в горах, часто виходив наодинці з Богом у ліс, гори, там можна було дихати Божим духом. Було прагнення поділитися з людьми про те, як розмовляв на самоті з Богом. Відкрив для себе, що Кармель – це природний простір життя з людьми і з Богом. Паломництво – це велика частина мого життя. Старався не пропускати зустрічі з Папою Йоаном Павлом ІІ, коли він приїздив до Польщі.

Як розпочалось ваше служіння в Україні?

Я перебрався до України у 2014 році, але до цього приїздив сюди, починаючи з 1997 року. Як семінарист приїжджав до Києва на різдвяно-новорічні свята, а також влітку на канікулах. У той час потрапив до Бердичева. Був присутній на коронації ікони 19 липня 1998 року.

Старався приїздити щороку. І коли став священиком у 2003 році, то два місяці заміняв отця Максиміліана Подвіку у сестер босих кармеліток у Харкові. А потім щороку привозив сюди паломників.

Коли попросили про допомогу, бо у 2011 році Бердичівський санктуарій став національним, то я відгукнувся і приїхав на постійне проживання до Бердичева.

Отець Павло Ферко

Нещодавно вас призначили хранителем санктуарію у Бердичеві. Як прийняли цю новину? Які виклики стоять перед вами?

Це дуже важко, бо є велика відповідальність за це місце і служіння. Я тільки через послух прийняв це служіння, бо знав, що це перевищує мої можливості. Це не тільки санктуарій, а три рівні:

  1. спільнота монахів – життя разом у спільноті, особисті справи, молитва, формація, виховання;
  2. парафія – це майже тисяча осіб, які належать до парафії, душпастирські групи, служіння малим і старшим, хворим, похорони – все, що входить до парафіяльного життя;
  3. санктуарій – тобто паломники, для кожного треба бути відкритим на всі потреби.

Це велика кількість справ – як матеріальних, так і духовних. Важко, але з Божою допомогою рухаємось уперед.

Ми хочемо всі разом розвивати санктуарій, хочемо, щоб нам віддали всі приміщення, цілу територію, щоб можна було все зробити для паломників, хочемо створити дім для них. Також потрібні реколекційний дім, приміщення для харчування, відпочинку, для освіти, благодійності, для реабілітації хворих, роботи з дітьми, молоддю та усіма потребуючими. А для цього необхідний ремонт приміщень і мурів довкола, які частково зруйновані. Треба це все зібрати докупи і створити можливості для широкого прийому паломників і всіх їхніх потреб. Звісно, потрібна і велика крамниця, де б можна було придбати різні книжки, пам’ятки, сувеніри.

Ви ретельно вивчаєте історію санктуарію. Яке ваше останнє цікаве відкриття? Що найбільше вражає?

Майже п’ять років вивчаю історію Бердичева, зокрема монастиря та санктуарію. Шукаю старовинні ікони, знаходжу на цьому шляху багато наслідків культу, тобто, як він поширювався, знання про це місце, про ікони. Найбільш дорогоцінними є різні медальйончики, ікони, образочки, гравюри. Два роки вивчаю архіви: різні документи, фотографії, мапи, плани. Це все дуже важливе.

У сестер босих кармеліток я знайшов книгу, яку видали у XVIII ст., після першої коронації ікони Матері Божої Бердичівської. Це велика книга, яка розповідає про історію Бердичева, історію ікони, чуда до коронації і про розвиток культу. Ми сфотографували всі сторінки і перевидали її в двох томах. Цікаві книги про історію санктуарію, Бердичева та монастиря. Шукаю старовинні фотографії і все, що дає можливість здобути більші знання про різноманітну історію цього місця. Багато документів, книг та інших цінних речей, на жаль, втрачено.

Шукаємо все, що корисне для розвитку санктуарію.

Отець Павло Ферко

Відео

Максим Железницький

Позаштатний журналіст "РІО-Бердичів"


  • asenposlugi1
  • moloko2
  • avtoshkola1
  • pamyat

Три ведмеді запрошують на роботу

РІО Бердичів
 
Видання "РІО Бердичів"
Головний редактор: Олександр Доманський
Адреса: вул. Свободи 6 м. Бердичів,
Житомирська обл., 13300 Україна
Телефони редакції: 
04143 4-12-39, +38096-256-67-50
E-mail: rioberdychiv@gmail.com
Веб сайт: 

Використання будь-яких матеріалів, розміщених на сайті, дозволяється за умови посилання на "РІО-Бердичів". Для інтернет-видань – обов'язкове пряме відкрите для пошукових систем гіперпосилання. Посилання має бути розміщене незалежно від повного або часткового використання матеріалів, в підзаголовку або в першому абзаці матеріалу. Редакція "РІО Бердичів" не несе відповідальність за матеріали авторів розділу “Блоги”.