Вчора на ринку я почув «новину» про те, що в неділю в Гришковецькій церкві стався скандал, приїхали якісь «молодчики», щоб насильно перевести її у підпорядкування ПЦУ. Не те, щоб я посміявся, а просто дуже скептично віднісся до такої «інформації», адже вже не раз переконувався, що на базарі можуть що завгодно придумати, додумати і переказати далі.
Але через кілька годин зовсім у другому місці, люди, які зовсім не пов’язані з ринком, мені підтвердили: «Так, в неділю були збори і церква перейшла від Московського патріархату…».
Щоб дізнатись все з першоджерела довелось їхати в Гришківці, але на воротах та на церкві висіли замки, тож спитати на місці не було в кого. А телефоном отець Юрій, настоятель Гришковецької церкви, пояснив, що в неділю були щорічні традиційні парафіяльні збори, які знову переобрали той самий склад правління релігійної громади та казначея. Тобто, ніхто нікуди в Гришківцях не переходив.
І навіть більше. Готуючись до написання замітки, я зайшов на сайт Бердичівського Свято-Миколаєвського собору і дізнався, що громада Гардишівської церкви, про яку два тижні тому писали всі ЗМІ регіону, як про таку, що перейшла до ПЦУ, теж нікуди не переходила.
В суботу 23 лютого там відбувся собор духовенства Бердичівського благочиння та молебень за мир і спокій в Україні, які провели священики Московського патріархату. А про те, що було після богослужіння, дослівно цитуємо прес-секретаря Бердичівського благочиння:
«На церковній паперті до парафіян наблизився гурт людей, налаштованих проти канонічної Української Православної Церкви, котрі мали намір всупереч закону заволодіти церковною спорудою. Так звані «активісти» з їх числа ставили питання щодо майнових прав на храм, понять «територіальна громада» і «релігійна громада» тощо.
Духовенство Бердичівського благочиння задовольнило їх цікавість, заспокоївши вичерпними відповідями та наголосивши: розділення і відчуження між людьми суперечать природі Церкви Христової та духу благочестя. Священики нагадали: «Лише релігійна громада має право змінювати свою підлеглість шляхом внесення змін до Статуту на своїх загальних зборах, а не на місцевих зібраннях. Саме керівний орган релігійної громади визначає правомочність цих зборів і затверджує рішення». Розмова завершилася миролюбно…»