Скраглівка і Підгороднє готові влитись до Бердичівської громади — РІО Бердичів

Понеділок, 25 Січня

  • Конфискат. Чёрная пятница. Распродажа верхней одежды

Скраглівка і Підгороднє готові влитись до Бердичівської громади

Але їм потрібно трохи допомогти. У всякому разі таке враження склалось після коротенької поїздки територіями, які ось вже місяць, як офіційно входять до Бердичівської ОТГ.


Соромно зізнатись, але я за двадцять років своєї журналістської діяльності ще жодного разу не був у Підгородньому, хоча воно знаходиться всього в якомусь кілометрі від міста. Лише в дитинстві колись проїжджав на велосипеді. І нині першим, що впало в око, стали внутрішні простори цього села. Між будинками навпроти, які стоять обабіч центральної вулиці, відстань більше ста метрів. Тобто, жодної вулиці такої ширини в Бердичеві точно немає, а може й в Житомирі теж.


Цей гігантський майдан в центрі села так і проситься, щоб тут організувати якийсь грандіозний фестиваль або хоча б провести День міста. Відразу було б зрозуміло, що місто ставиться до своїх сусідів не зверхньо, а по-дружньому. А поки що тут пасуться коні.
Мені відразу вдалось побачити людей на вулиці і, як я потім зрозумів, це була неабияка удача, адже живе нині в селі зовсім мало людей. Сюди заходить лише один автобус «Підгороднє – Житомир», а магазин вже давно стоїть закритим. Саме ці проблеми назвали першими мешканці приміського села. Ну, і проблема, що є актуальною як для наших сіл, так і міст – дороги, вірніше їх відсутність.


Головний під’їзд до села грейдерувався порівняно недавно (перед виборами), а в самому селі, а особливо дорога до кладовища та через нього, короткий шлях до Бердичева, знаходяться в значно гіршому стані. Їх розбиває важка техніка сільгосппідприємства, яке обробляє навколишні поля. І хоча після колективного звернення, підприємство пообіцяло підсипати дорогу, але те, що вони привезли сьогодні на вулиці, навряд чи зробить їх кращими.


У Скраглівці, звичайно ж, доводилося бувати багато і часто, адже досить багато репортажів робилось з оздоровчих таборів, яких тут один час налічувалось аж три. Табір «Соколятко», який належить місту, табір «Березовий Гай», який належав району (а тепер належить чотирьом ОТГ) та санаторій-профілакторій «Пролісок» бердичівського заводу «Прогрес», який багато років влітку використовувався як дитячий оздоровчий табір (а кому він належить тепер, ще важче сказати, ніж про «Березовий Гай»).


Колишню гордість району – стадіон «Колос» – колишній голова районної ради таки встиг продати (не весь, а лише об’єкти нерухомості – роздягальню та туалет) житомирському підприємцю, який буцімто представляє інтереси німецького підприємця, який тут збирається відкрити футбольну школу, щоб вирощувати футболістів для європейських клубів. Ну, в новітній історії Скраглівки вже бачили німецьких підприємців та їх представників. Як і що вони вирощували, було начебто зрозуміло, але судові спори між ними тривають і досі.
Колишній сільський голова Скраглівки Олександр Рубан розповів журналісту, що ні він, ні колишня секретар ради не будуть претендувати на посаду старости села, і хто ним стане, в нього навіть догадок немає.


В затишній та теплій сільській амбулаторії теж поки що не знають, які реформування їх очікують. З сімейним лікарем Петром Івановичем Зарічнюком уклали більш ніж 1200 декларацій жителі майже півторатисячної Скраглівки, а інші укладали з іншими лікарям як району, так і міста. Адже більшість жителів села працює саме в місті, куди кожну годину ходить автобус, або ж добираються власними автівками, кооперуючись з колегами чи знайомими.


В школі навчається 180 учнів, а в дитсадку – чотири групи. І судячи з того, що лише за десять хвилин я зустрів трьох матусь з візочками, потенціал для подальшого існування як дитсадка, так і школи, в Скраглівці є. Молоді матусі просили у нової влади потурбуватись про створення загального дитячого майданчика, бо на чудові гойдалки до дитсадка їх не пускають.


Зате жительки більш поважного віку хотіли, щоб і клуб в селі працював, і проводились якісь фестивалі та свята, а то дуже вже сумно іноді стає.
В селі, порівняно з Гришківцями чи навіть Осиковим, дуже мало підприємців, за землі під бюджетними установами (в тому числі і військовим полігоном в сотні гектарів) податок не справляється, тому й дуже «худим» був сільський бюджет. Нові будинки в Скраглівці будуються в основному понад берегом ставу та в інших мальовничих місцях, але чи буде там хтось жити, чи будуть лише наїжджати для баньки та відпочинку, невідомо.


І така ж невизначеність відчувалась у багатьох розмовах з мешканцями: ніхто не знає, що буде далі, як буде далі, хочуть, щоб було краще, але сумніваються, чи не вийде, як завжди...

P.S. А поки що назви "Підгороднє" немає ні на повортоі з траси, ні на в’їзді в село.

Skraglivka1

Skrag2ivka1

Skrag3ivka1

Skrag4ivka1

Skrag5ivka1

Skrag6ivka1

Skrag7ivka1

Skrag8ivka1

Skrag9ivka1

Skraglivka10

Skraglivka11

Skraglivka12

Skraglivka13

Skraglivka14

Skraglivka15

Skraglivka16

Skraglivka17

Skraglivka18

Skraglivka19

Skraglivka20

Skraglivka21

Skraglivka22

Skraglivka23

Skraglivka24

Skraglivka25

 

Відео

Олександр Доманський

Головний редактор газети "РІО-Бердичів"

Сайт: rio-berdychiv.info/
  • asenposlugi1
  • moloko2
  • avtoshkola1
  • pamyat

На правах реклами

РІО Бердичів
 
Видання "РІО Бердичів"
Головний редактор: Олександр Доманський
Адреса: вул. Свободи 6 м. Бердичів,
Житомирська обл., 13300 Україна
Телефони редакції: 
04143 2-15-73, +38096-256-67-50
E-mail: rioberdychiv@gmail.com
Веб сайт: 

Використання будь-яких матеріалів, розміщених на сайті, дозволяється за умови посилання на "РІО-Бердичів". Для інтернет-видань – обов'язкове пряме відкрите для пошукових систем гіперпосилання. Посилання має бути розміщене незалежно від повного або часткового використання матеріалів, в підзаголовку або в першому абзаці матеріалу. Редакція "РІО Бердичів" не несе відповідальність за матеріали авторів розділу “Блоги”.