Наше місто на сторінках газети «РІО-Бердичів» у 2003-2005 роках — РІО Бердичів

Четвер, 24 Вересня

  • Бердичівський Базар

Наше місто на сторінках газети «РІО-Бердичів» у 2003-2005 роках

15 вер. 2020 Власкор

Газета «РІО-Бердичів» святкує своє 20-річчя, і в продовження теми ми знову згадуємо події, які описували на шпальтах нашого видання, ностальгуємо або тішимось, що ті часи – уже історія. Сьогодні поговоримо про те, що хвилювало Бердичів протягом 2003-2005 років.

Варто сказати, що деякі питання не втратили своєї актуальності і досі. Одне із таких – підвищення податків для підприємців. Про ситуацію, у якій нині опинилися ФОПи, напевно, знає кожен. Тоді як мало хто згадає, як у різні місяці 2003-го українські підприємці, у тому числі і бердичівляни, страйкували під Верховною Радою проти підвищення втричі фіксованого і єдиного податків та проти відміни спрощеної системи оподаткування. Тоді люди вистояли недарма – їх вимоги було почуто і на сторінках газети з’явилась публікація із переможним заголовком «Підприємці здобули чергову перемогу!!!». Як складеться ситуація у поточному 2020-му, покаже час.

Також у грудні, 17 років тому, як і нині, гостро стояло питання з питною водою для містян. Міський голова під час прес-конференції з журналістами зауважив, що Бердичів не підняв тарифи для населення за водопостачання і водовідведення, тоді як інші міста уже це зробили. Тоді, за словами бердичівського очільника, ціна не воду не була підвищена через її якість. «Не маю морального права піднімати питання про підвищення тарифів при такій низькій якості води», - цитата зі статті про засідання виконавчого комітету від 05.12.2003 р. Середній борг за воду складав 42 гривні, однак, насправді окремі містяни просто заборгували по 1-3 тисячі гривень, що на той час було немало.

Червоною ниткою від тих часів тягнеться питання про відновлення переїзду по вул. Пушкінській. Спроби зав’язати діалог з «Укрзалізницею» з приводу облаштування переїзду на 28 км станції Бердичів тоді не увінчалися успіхом, а звернення до її керівництва не отримали позитивних відповідей. Питання відкрите і досі, лише періодично про нього згадують, як про панацею зв’язати частина міста, яку в народі називають по імені розташованого на її території заводу «Цукровий» (частіше – «Сахарний»), з рештою міста. Насправді знаходиться вона не так далеко до центру, однак через неможливість проїзду напряму через залізничні колії значно віддаляє її від інших районів Бердичева.

У наш час звідусіль чиновники говорять про діджиталізацію. А на початку 2000-х говорилося про необхідність комп’ютеризації, зокрема і про електронний Бердичів. В українських містах відкриваються центри електронних розрахунків, подекуди створюють єдині комп’ютеризовані бази даних. Проте не підтримання останніх у належному стані, їх не поповнення актуальними даними сприяє тому, що на периферії все лишається так, як було досі.

Якщо говорити про розбудову міста, визначною подією тих часів стало відновлення бульвару та появи обабіч нього 150 лип. Тоді до висадки дерев була залучена бердичівська молодь, яка сьогодні, маючи своїх дітей, може розповісти їм про свою причетність до озеленення рідного міста. Міський голова Василь Мазур під час урочистого відкриття «нової алеї» пообіцяв, що далі у планах провести ремонт дорожнього покриття центральних вулиць міста, а також авто- і залізничного вокзалу Бердичева, що згодом було втілено у життя.

Гортаючи підшивку газет, можна зробити висновок про те, що на початку 2000-х років туристичний бізнес у Бердичеві розвивається. Попит породжує пропозицію, у місті діють одразу кілька туристичних агенцій, такі як «Бюро подорожей», «Мрія», «Аленушка», «Турсервіс» та ін. Вони активно рекламують свої послуги у «РІО-Бердичів» і пропонують містянам відвідати курорти Єгипту, Туреччини, Тунісу, Кіпру, Іспанії, Греції тощо. Ціни на подорожі оприлюднювали у нашій газеті, щоб люди могли заздалегідь спланувати втрати. Відпочинок у Пітері оцінювали від 75 у.о., відвідати Англію було чи не найдорожче – ціни стартували від 2000 у.о. за одну особу (нагадаємо, що долар тоді коштував трохи більше 5 грн.). Окремо пропонували і студентські програми з проживанням у сім’ях іноземців та вивченням мови їх країни, а ще – працевлаштування закордоном. Середня заробітна плата станом на 2002 рік у Бердичеві складала 305,9 гривень.

Військовий комісаріат Бердичева запрошував на службу за контрактом юнаків до 30 років з повною середньою освітою у повідомленні, опублікованому у газеті. Відповідно до військового звання грошове забезпечення контрактників становило від 381 до 515 гривень на місяць.

Театр у Бердичеві у ті часи теж був. І хоча його осередок не був таким розкішним, яким є нині, та він успішно функціонував у тоді ще педучилищі під керівництвом Тамари Василівни Бабійчук. Ім’я цього театру-кіностудії було «Берегиня». З дня заснування і до часу написання статті (31.01.03 р.) студія створила 180 відеофрагментів (уривки творів українських письменників), представлено 20 письменників. Ці матеріали у подальшому використовували також на студентських заняттях з української мови і літератури. Сьогодні місто відоме Музично-драматичним театром на Європейській, на гру акторів рідного Бердичева, а також театральних труп із різних куточків України, приходять поціновувачі прекрасного різного віку. Але і про здобутки минулих часів варто пам’ятати. Зокрема і про бердичівську «Берегиню».

Культурне життя міста теж розвивається. Проводяться Дні польської культури, святкування Днів міста, Незалежності, концерти з нагоди відзначення різноманітних значимих для Бердичева і його мешканців подій. На території кляштору Босих Кармелітів відкривають музей, у якому до сьогодні презентують свої картини митці Бердичева і не тільки. У 2004-му свою творчу виставку тут представляє і видатний бердичівський художник Григорій Положевець, якому на той час виповнюється 75 років. Часто стіни музею прикрашають і роботи учнів Бердичівської художньої школи, про яку також періодично йдеться у нашій газеті. Так, наприклад, варто згадати 25-річчя «художки», святкування якого відбулося 10 грудня 2004 року. На той час заклад має 821 випускника.

Звичайно, описати усього не можливо, але хочеться максимально пригадати кожну із них, бо усі вони – знакові. Політичне життя міста теж не слід лишати поза увагою. Проте про виборчі перегони та події, які їм передували, плануємо окрему публікацію. Аби заінтригувати читачів, розповімо у ній і про вибори «Молодіжного Президента», у яких у 2004 році брав участь один із нинішніх кандидатів на крісло міського голови, та чи виграв він їх. Але про це – у наступних статтях, присвячених ювілею нашого видання.

20rio1

20rio2

20rio4

20rio5

20rio3

Відео

  • asenposlugi1
  • moloko2
  • avtoshkola1
  • pamyat

На правах реклами

РІО Бердичів
 
Видання "РІО Бердичів"
Головний редактор: Олександр Доманський
Адреса: вул. Свободи 6 м. Бердичів,
Житомирська обл., 13300 Україна
Телефони редакції: 
04143 2-15-73, +38096-256-67-50
E-mail: rioberdychiv@gmail.com
Веб сайт: 

Використання будь-яких матеріалів, розміщених на сайті, дозволяється за умови посилання на "РІО-Бердичів". Для інтернет-видань – обов'язкове пряме відкрите для пошукових систем гіперпосилання. Посилання має бути розміщене незалежно від повного або часткового використання матеріалів, в підзаголовку або в першому абзаці матеріалу. Редакція "РІО Бердичів" не несе відповідальність за матеріали авторів розділу “Блоги”.