Щороку зимової днини бердичівляни згадують жахливу сторінку в історії людства, яка і досі шокує, викликає сльози на очах та нестерпний біль у душах кожного, хто знає і пам’ятає трагедію єврейського народу.
Наприкінці січня містяни збираються біля пам’ятного знаку, встановленого на місці, де раніше знаходилося єврейське гетто, та стели «Праведникам світу», аби віддати шану тим, хто став жертвою переслідувань, знущань, катувань і вбивства. В Україні тих, хто поплатився власним життя за приналежність до єврейської національності, а це аж ніяк не підпадало під нацистську ідеологію, налічується не один мільйон. Розстріли в загальних ямах, концтаборі і газові камери – нині важко навіть уявити, які муки зазнавали чоловіки, жінки і навіть діти.
Бердичів же став тим містом, в якому від рук нацистів у роки війни загинуло більше 30 тисяч євреїв. Тому, традиційно, напередодні знаменної дати – 27 січня, яку прийнято вважати Міжнародним днем пам’яті жертв Голокосту, бердичівляни принесли квіти до стели та пам’ятного знаку і згадали про невинно вбитих та закатованих.
Зі словами про те, що містяни не забувають і ніколи не забудуть про ті жахливі роки, і про тих, чиє життя тоді обірвалося, виступили начальник відділу культури Валентина Кузьменко, директор музею історії Бердичева Павло Скавронський та матір загиблого у зоні АТО бердичівського героя Сергія Сідлецького. Наприкінці зібрання усі присутні поклали квіти, як символ пам’яті про жертв Голокосту та сподівань, що ця трагедія більше не повториться.