2 червня в Києві відбулось засідання Вищого Адміністративного суду України за позовом представників Василя Мазура про відміну рішень Бердичівського міськрайонного та Житомирського апеляційного судів стосовно незаконних дій міського голови Бердичева.
До сьогоднішнього дня на офіційному судовому порталі не оприлюднено рішення адміністративного суду, але в Бердичеві воно вже почало діяти. Так, сьогодні о восьмій годині ранку на офіційному сайті міськради опубліковано оголошення про призначення на завтра, 9 червня, позачергової сесії ради з єдиним питанням порядку денного – про обрання секретаря міськради.
Ми нічого не писали про рішення вищого адміністративного суду, по-перше, тому що не були присутні на його засіданні, по друге, тому що чекали все-таки оприлюднення мотиваційної частини цього рішення на судовому порталі. Але з розповідей як однієї сторони, так і іншої, складається певна картина, яку й доводимо до наших читачів.
Спочатку згадаємо історію питання. Восени відбулись вибори депутатів Бердичівської міської ради, та знову переобраному міському голові дуже не сподобались їх результати, адже в раді він не зміг сформувати свою слухняну більшість. Відповідно, депутати більшістю голосів обрали секретарем міськради Володимира Пономарчука, що не сподобалось Василю Мазуру ще більше і він, єдиний з усієї України, не підписав рішення про обрання секретаря.
Володимир Пономарчук подав позов в Бердичівський суд про неправомірність дій міського голови і виграв його. Підтвердили правильність такого рішення і в Житомирському апеляційному суді. Тоді представники Мазура подали касацію до Вищого Адміністративного суду в Києві.
За їх інформацією, цей суд скасував рішення Бердичівського і Житомирського судів і, відповідно, вибори секретаря міської ради мають бути проведені заново. Якою була аргументація суддів – незрозуміло, адже на суді була оголошена лише результативна частина рішення.
Володимир Пономарчук розповів про саме засідання своє враження: «Зазвичай, справи в адміністративному суді тривають 5-10 хвилин, а нашу справу розглядали майже годину. Складалось враження, що колегія суддів щось чекає, і не щось, а голосування у Верховній Раді стосовно судівської реформи. І як тільки почули, що реформі таки бути, і, відповідно, їх суд незабаром може бути розформований, прийняли рішення, потрібне для Мазура. До речі, лише два судді з трьох його прийняли, а третій суддя висловив особливу думку, тобто незгоду з таким рішенням».
Головувала на засіданні суддя Головачук Світлана Володимирівна, яка довгий час працювала в Житомирі (див. довідку нижче). Напевно, лише мені здалось цікавим, чому справу Бердичівського мера розглядала саме землячка, а не якийсь одесит, харків’янин чи львів’янин.
Так само незрозуміло, до чого така поспішність у проведенні нових виборів секретаря, якщо півроку тільки й бахвалились, мовляв, секретаря немає, а робота йде.
Отже, питань у Бердичівській політиці поки що залишається значно більше, ніж відповідей на них, тому тих, хто цікавиться політичним життям міста, чекають не менш яскраві слова і дії фігурантів, вищеописаних та інших судових справ.
Головчук Світлана Володимирівна. Вищий адмін. суд України, суддя (з 09.2008).
Н. 1961 (с. Озерне, Житомирський р-н, Житомир. обл.).
Осв.: Київ. ун-т ім. Т. Шевченка (1989), юрист.
1978-79 – секретар судового засідання, Богунський р-ний нар. суд м. Житомира.
1979 – економіст, Статистичне управління Житомир. обл.
1979 – секретар судового засідання, Корольовський р-ний нар. суд м. Житомира.
1980 – кур’єр, прокуратура Житомир. обл.
1980-81 – секретар судового засідання, Корольовський р-ний нар. суд м. Житомира.
1981-82 – зав. архіву, відділ юстиції Житомир. облвиконкому.
1982-88 – секретар судового засідання, Корольовський р-ний нар. суд м. Житомира.
1988-90 – не працювала у зв’язку з сімейними обставинами.
1990-94 – юрисконсульт, Житомир. обл. торговельне підприємство “Взуття”.
З 07.1994 – суддя, Корольовський р-ний суд м. Житомира.
З 01.1998 – суддя (з 07.1999 – безстроково), Житомир. обл. суд.