Нещодавно в Києві відбулась всеукраїнська конференція прокурорів, делегатами якої від нашої прокуратури були Артем Валерійович Івков та Олена Володимирівна Висоцька. Артем Валерійович люб’язно погодився надати інтерв’ю нашому виданню.
– Як Вас обрали делегатом конференції?
– Напередодні цієї події відбулись збори всього складу співробітників Бердичівської місцевої прокуратури (яка нині охоплює і Андрушівський, і Ружинський, і Любарський, і Чуднівський райони), де і визначились з делегатами. Все відбувалось за встановленою законом процедурою: голова, секретаріат, лічильна комісія і т. д. Всього було висунуто вісім кандидатів у делегати, а шляхом таємного голосування обрано двох.
– Чи були вказані номери ваших мобільних телефонів в інформації, яка подавалась на Київ після зборів, бо в Інтернеті тоді писали, що делегатам відправляли СМС з прізвищами бажаних обранців у члени Ради прокурорів?
– Ні, в даних, які направлялись до оргкомітету конференції, наші мобільні телефони не вказувались і ніяких СМС, відповідно, не було. Мало того, під час всіх трьох днів роботи конференції постійно велась пряма трансляція цієї події і кожен, хто слідкував тоді або хоче подивитись зараз у записі, може переконатись, що робота було організована з дотриманням усіх процедур, кандидатур висувалось багато, всі вони голосувались прозоро.
– На конференції обирали тільки членів Ради чи були ще якісь питання?
– На конференції спочатку прийняли регламент роботи, а потім приступили до основних питань: прийняття Кодексу професійної етики та поведінки працівників прокуратури, обговорення і затвердження положення про Раду прокурорів та обрання одинадцятьох її членів, обговорення та прийняття положення про порядок роботи Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів та обрання п’ятьох її членів.
– Чи були підготовлені проект цих положень, чи писались безпосередньо на конференції?
– Звичайно ж, були підготовлені попередньо. Наприклад, проект етичного Кодексу був оприлюднений ще за два місяці до конференції і кожен міг подати свої правки до нього. Цих правок було настільки багато, що були створені редакційні комісії по кожному документу, які опрацьовували поправки до пізньої ночі.
– Чи є відчуття корисності цього заходу і чи принесе він користь прокуратурі та людям?
– Так. Підставою для оптимізму є той факт, що більшість делегатів конкуренції складали молоді люди віком до тридцяти років, які дійсно хочуть змін, хочуть реформ, хочуть бути корисними українському народу та українській державі. Ця конференція не була схожа на формальні заходи «для галочки», які часто бувають в Україні. Активне обговорення документів велось і на засіданнях, і в коротких перервах чи після засідань.
– Як давно Ви працюєте в Бердичівській прокуратурі?
– В правоохоронних органах я з 1995 року, а в прокуратурі – з 2002 року. Тоді був слідчим саме в Бердичеві, потім працював 7 років в Житомирі, а з 2011 року – знову в Бердичеві.
– Щоб розповісти доступно читачам, чим займається нині прокуратура, розкажіть, будь ласка, чим займались Ви особисто на цьому тижні?
– Специфікою моєї роботи є перевірка діяльності виправних установ. Саме на цьому тижні я займався перевіркою дотримання законодавства в частині оплати праці засуджених та сплати внесків до пенсійного фонду.
– Яка частина тих, хто відбуває покарання, залучається до праці?
– З 2014 року праця засуджених є правом, а не обов’язком, тобто працюють лише ті, хто хочуть. У виправному центрі таких більше половини, а в Райківській та Бердичівській установах №73 і №70 – лише близько половини.
На цьому наше інтерв’ю закінчилось, хоча лише згодом я згадав, що хотів запитати ще про квартири для Бердичівських прокурорів, адже ця тема теж набула останнім часом чималого розголосу на всеукраїнському рівні. Та, сподіваюсь, що вона стане наступною у висвітленні роботи Бердичівської прокуратури в подальших наших публікаціях.