Думку свободівців про необхідність знесення пам’ятника Григорію Котовському на Червоній горі не поділяє ветеран Збройних Сил, Василь Наконечний. Чоловік надіслав нам в редакцію листа у якому відзначив роль червоного комісара в житті нашого міста, зауваживши, що питання знесення вже піднімалось, але мешканцям Червоної гори вдалось відстояти монумент. Збираються захищати його і цього разу, оскільки вважають, що командир зробив для міста чимало корисного, а в Бердичеві набагато більше проблем ніж пам’ятник. Далі наводимо текст листа.
«В жовтні 1922 року кавалерійська бригада Котовського прибула в Бердичів на місце постійного дислокування. За 3 роки її перебування в місті, під керівництвом Котовського було побудовано 20 будинків в районі Елінга, Червоної Гори, Білопольського шосе, (в деяких з них люди проживають і понині) та 6 водонапірних башт. Дав роботу швейній фабриці, відбудував шкірзавод, збудував цех заводу «Прогрес», дав замовлення механічним майстерням, відкрив 35 магазинів, не допустив єврейських погромів, які були під час громадянської війни. Допомагав також навколишнім селам в посівній та в збиранні врожаю. В суботу і неділю в центрі, на шкірзаводі та на Червоній Горі грали духові оркестри. В 1924 році Котовський разом з громадою міста збирає кошти на будівництво цирку, який був у Бердичеві і згорів у 1883 році.
6 серпня 1925 року Котовський загинув від кулі вбивці. По всій Україні був проголошений триденний траур, а на прохання жителів Бердичева і воїнів гарнізону було прийняти рішення увіковічнити пам’ять Котовського. Приватні торгові підприємства виділили для цього 16 кілограмів золота, надійшли також кошти з міста Балта Одеської області. Проте, цю справу було припинено, тому що почалась компанія по виявленню ворогів народу. І лише в 1968 році була вказівка Брежнєва продовжити цю роботу. А в 1969 році на честь прославленої дивізії в Бердичеві був відкритий пам’ятник Котовському. Таких пам’ятників всього 7: – 3 в Молдавії і 4 в Україні.
Хочу сказати, що до нас нині прийшла незалежність, свобода, демократія і, на жаль, безкультур’я. За 23 роки розграбовані фабрики, заводи, колгоспи, а тепер взялись і за пам’ятники. Невже, як ми їх всіх порозвалюємо, нам стане жити краще?
Зараз пишуть, що Котовський в свої молоді роки грабував людей, був бандитом. Тоді давайте оголосимо бандитами Олексу Довбуша, гайдамаків та всіх інших, хто боровся проти несправедливості.
Нам, старшому поколінню, немає чого боятися і соромитися за свої діла. Ми захищали Батьківщину, відбудовували її і дуже хотіли б, щоб молоді люди, наші внуки розпочинали свої біографії не з руйнування пам’ятників, а з гарних будівничих справ. Звертаюсь від імені старшого покоління не чіпати пам’ятника Котовському».
З повагою до мешканців міста ветеран Збройних Сил, член Всеукраїнської організації ветеранів війни і Збройних Сил В.П.Наконечний.
(матеріал написаний на архівних документах).
руки прочь от Григория. он был за простой народ как Иван Богун, Кармелюк-их то же влада считала бандитами.
Якби косооке читало та вивчало історію, сказало б те саме. А як його плєчевая Оля піднімає питання про знесання, значить воно, косооке побережне, не те що не знає історії, а взагалі, годується з рук пані ЛАВ !!!
От і всі пояснення!
Неужели не перевелись еще зравомыслящие в Бердичеве. Поддерживаю защиту. Он сделал больше для Украины и города чем Нынешние Херои, а осфобенно косоглазое Ч
На сайті плечового Щелепи стаття, коментувати можуть тільки такі ж самі плечові… Тому напишу тут, Олександре, пробачте. Небайдужий, до автора звертаюсь, завтра-післязавтра, косооке нещастя, трутень, запропонує поставити пам’ятник Василю Клюбі. Вам, як автору, знаю, байдуже, але за пара літ, молоде покоління скаже: а накой, і хто це такий… ВАЛІМО!!! Де ви там, авторе…