Виборчі перипетії на Бердичівщині майже завершились, і в інформаційному просторі промайнуло дві новини про перші сесії новобраних депутатів міської та районної рад, які мають відбутись у вівторок о 10 годині ранку. І якщо по районній раді – це офіційне повідомлення виборчої комісії, яке, відповідно, оприлюднено, то щодо міської ради це була лише розмова на останньому засіданні виборчої комісії минулої п’ятниці (див статтю поруч). Мовляв, в понеділок зателефонують всім новим депутатам і постараються їх зібрати. На ранок понеділка ситуація з датою першої сесії теж була невизначеною.
Воно й не дивно, адже перша сесія нової каденції – це більше ніж пів справи всієї діяльності депутатів. Останні три подібні сесії Бердичівської міської ради проходили блискавично і безальтернативно, хоча, напевно, в кулуарах при підготовці до них вирувала «робота» головних дійових осіб міської політики – Василя Мазура та Василя Толочка. Перший, скоріш за все, видавав завдання та розставляв фігури на шахівниці місцевого самоврядування, а другий переконував новообраних депутатів, що така «партія» буде найкращою як для депутатів, так і для «блага всього міста».
Саме тому, на перших сесіях депутати моментально затверджували:
1. Склад виконавчого комітету Бердичівської міської ради;
2. Заступників міського голови;
3. Голів постійних депутатських комісій, та безпосередньо склад цих комісій.
Ну і найголовніше питання, яке за вагою приблизно рівне всім трьом вищевказаним – обрання секретаря міської ради. Стаття 50 Закону «Про місцеве самоврядування в Україні» говорить про це так:
«Секретар сільської, селищної, міської ради працює в раді на постійній основі. Секретар ради обирається радою з числа її депутатів на строк повноважень ради за пропозицією відповідного сільського, селищного, міського голови. Пропозиція щодо кандидатури секретаря ради може вноситися на розгляд ради не менш як половиною депутатів від загального складу відповідної ради у разі, якщо:
1) на день проведення першої сесії сільської, селищної, міської ради, обраної на чергових виборах, не завершені вибори відповідно сільського, селищного, міського голови;
2) рада не підтримала кандидатуру на посаду секретаря ради, запропоновану відповідним сільським, селищним, міським головою;
3) протягом тридцяти днів з дня відкриття першої сесії сільської, селищної, міської ради відповідний сільський, селищний, міський голова не вніс кандидатуру на посаду секретаря ради;
4) на наступній черговій сесії після виникнення вакансії секретаря ради у зв’язку з достроковим припиненням його повноважень відповідний сільський, селищний, міський голова не вніс на розгляд ради кандидатуру на посаду секретаря ради;
5) посада секретаря ради стає вакантною під час вакантності посади відповідного сільського, селищного, міського голови у зв’язку з достроковим припиненням його повноважень.
У разі якщо рада не підтримала кандидатуру, внесену на її розгляд не менш як половиною депутатів від загального складу відповідної ради згідно з пунктом 2 цієї частини, наступну пропозицію щодо кандидатури секретаря ради вносить відповідний сільський, селищний, міський голова.»
Отже, право «першого удару» в поєдинку за «свого» секретаря, згідно із Законом – на стороні міського голови. Якщо депутати «витримають» цей удар, в них буде можливість для висунення своєї кандидатури. Якщо ж їх «гравець» не здобуде перемогу, ініціатива знову повертається до міського голови. Як довго може тривати такий «позиційний матч», Закон не пояснює.
Цьогорічний склад депутатів Бердичівської ради і кількісно (36 депутатів, проти 50 колишніх), і якісно (більше половини опозиційно налаштовані до міського голови), кардинально відрізняється від минулих скликань, і тому, перша сесії міськради теж може кардинально відрізнятись від блискавичних минулих «одобрямсів».
Найкраще, на мою думку, на першій сесії було б просто оголосити новий склад депутатів та створити погоджувальну комісію з перших кандидатів списків політичних партій, які пройшли до міської ради, а всі вище перелічені важливі кадрові питання перенести на іншу сесію, від термінувавши її на три – чотири дні. Сильно затягувати цей процес теж не варто, бо повсякденних питань буде теж чимало. А погоджувальна комісія могла б за ці три-чотири дні провести ряд ПУБЛІЧНИХ засідань і без підкилимних мотивів сформувати дієвий склад виконкому та депутатських комісій, і визначитись для себе, а згодом і вибрати в якості секретаря не «смотрящего» від міського голови, а помічника та організатора внутрішніх регламентних процесів ради.
Як станеться насправді, ми дізнаємось вже через кілька днів, або навіть годин. Незалежно від того, чи дослухаються нові бердичівські обранці цих порад, чи підуть по шляху найменшого спротиву під колискові мантри про долю «найкращого міста на землі», ми все одно будемо висвітлювати на сторінках газети та сайту всі нюанси нашої рідної місцевої Бердичівської Політики. Нехай новим депутатам щастить.