На початку року депутат міської ради від політичної партії «ПРОпозиція» Артур Іваненко став радником Бердичівського міського голови. Журналісти газети «РІО-Бердичів» зустрілися з молодим посадовцем, щоб дізнатися про його функціональні завдання, напрямки діяльності та бачення вирішення проблем територіальної громади.
Двадцятишестирічний Артур Іваненко – досить відома і впізнавана в місті особистість. У недалекому минулому він активно займався студентським самоврядуванням, був ініціатором та учасником багатьох молодіжних ініціатив, успішно реалізовував свій інтелектуальний і творчий потенціал у різних сферах діяльності. Діалог відбувався у невимушеній та довірчій обстановці. Радник мера посміхнувся: інтерв’ю розбавило трудові будні фарбами спогадів. Ми розмовляли про його рішення зайнятися політикою, першочергові плани, актуальні питання розвитку громади, взаємодію з інвесторами і партнерами та інше. Спілкування почали з невеликого екскурсу у студентські роки.
У недалекому минулому…
– Восени 2015-го ми зустрілися з Вами для великого інтерв’ю одному з міських видань. Тоді Ви були студентом Національного університету «Києво-Могилянська академія». Пройшло майже п’ять із половиною років… Які значні зміни та події відбулися?
– Після закінчення НВК № 4 я навчався у Бердичівському коледжі промисловості, економіки та права за спеціальністю «Розробка програмного забезпечення». З перших днів займався студентським самоврядуванням. Були численні конкурси й турніри, інтелектуальна гра «Що? Де? Коли?», творчі змагання, які допомагав організовувати і сам брав участь. У 2013-му став «Програмістом року» БКПЕП та учасником конкурсу «Студент року». А на четвертому курсі – головою студентської ради коледжу… Гортаючи старі фотографії, відчуваю хвилювання, поринаючи у спогади… Згадується випускний вечір у МПК ім. О. Шабельника. У нас тоді була чудова традиція: на урочистість запрошували першокурсників. І це символічно, студенти-початківці налаштовувалися на навчання, вони мали усвідомити його значимість та відповідальність за свій вибір. Мені дали слово: як голова студради передавав повноваження іншому лідеру. До речі, червоний диплом вручав колишній міський голова… Я отримав і Грамоту за внесок у розвиток студентського самоврядування та успіхи у розбудові Бердичева. Знаєте, всі свої відзнаки зберігаю, як пам’ять про досягнення. Думаю, коли стану батьком і виховаю сина, буде сенс показати йому. Є що згадати, і це стимулює підкорювати нові вершини…
Потім була Києво-Могилянська академія, обрав напрямок «Програмна інженерія». Цікава сфера знань… Слухав курси «Техніка ділових презентацій», «Основи Інтернет-бізнесу» та інші. Навчалися за Болонською системою. У Могилянці завжди є багато можливостей не просто вчитись, а й спілкуватись із найуспішнішими людьми України, Європи і США. Вони мотивують на успіх. Цей досвід важко переоцінити. На кожному курсі навчання дізнавався та знаходив щось нове. Брав участь у цікавих проєктах від громадських організацій, тобто продовжив займатися тим, що робив ще у коледжі. Можна було реалізувати себе у різних напрямках. До речі, відвідував театральну студію, грав у збірній із волейболу… Коли закінчував Національний університет, була велика потреба у програмістах та системних адміністраторах. Далі – магістратура в Національній академії статистики, обліку та аудиту за спеціальністю «Фінанси, банківська справа та страхування». Останнім часом займався підприємницькою діяльністю. Зараз навчаюсь в аспірантурі за напрямом «Фінанси і кредит». Працюю над кандидатською роботою «Видатки державного бюджету на розвиток людського капіталу».
Працювати для людей…
Бути депутатом, наголошує Артур Іваненко, – значить бути потрібним для людей, реалізовувати корисні ідеї. Для нього це також і отримання досвіду суспільно-політичної роботи на благо виборців, і додаткова можливість зібрати та проаналізувати матеріал для дисертаційної роботи: вивчити структуру місцевої державної адміністрації, внести зміни, спрямовані на її оновлення.
– У жовтні минулого року, заявивши про свій намір балотуватися в депутати міської ради, Ви сказали, що хочете «жити у процвітаючому Бердичеві» і готові «працювати для громади в команді ПРОпозиції»: «Вірю, що бердичівляни дадуть шанс молодим прогресивним професіоналам навести порядок у місті».
– Хотів реалізувати себе в якості депутата міської ради, оскільки зараз навчаюсь в аспірантурі і працюю над кандидатською роботою. І мені цікаво вивчити зсередини, як діють механізми державного управління. Що можна і потрібно вдосконалити, щоб бердичівлянам було максимально комфортно жити в місті і всі мали рівні можливості для самореалізації.
Першого грудня новообрані депутати зібралися на 1-й сесії Бердичівської міської ради. Звичайно, не забудеться урочистий момент: звучання Гімну України, Гімну Бердичева…
Розвиватися і розвивати разом громаду
У січні депутата Бердичівської міської ради Артура Іваненка призначили радником міського голови. Як він сприйняв цю пропозицію?
– Сказати, чи хотів попрацювати в команді міського голови, складно. Я про це не думав. Але, як тільки отримав запрошення від Сергія Валерійовича Орлюка, не вагаючись погодився. Ми гідно провели виборчу кампанію. До речі, саме в ході цього процесу ближче і познайомилися. Збіглися наші бачення розвитку міста, суспільних відносин у громаді. Враховуючи те, що люди обрали шість депутатів до міської ради від партії «ПРОпозиція», а Сергія Орлюка – міським головою, думаю, що в нас вийшло донести основні позиції до бердичівлян. Зараз працюємо на громаду, постійно тримаючи зворотній зв’язок із людьми. Думаю, теперішній бердичівський голова – один із найбільш відкритих і комунікабельних в Україні.
– На що націлювали себе в перший час?
– Потрібно було зрозуміти, як функціонує структура, який шлях рішення існуючих проблем, налаштуватися на максимальну співпрацю з громадськими організаціями, міжнародними компаніями та інвесторами.
– Ваші функціональні завдання і напрямки діяльності? Над якими пріоритетами працюєте разом із командою міських управлінців?
– Радник – це перш за все відповідальність. Твоя позиція завжди має бути об’єктивною, обґрунтованою і незаангажованою. Безперечно, є посадові обов’язки, котрі маю виконувати. Зокрема, це організація зустрічей і конференцій міського голови. Підготовка аналітичних матеріалів до них. Проте, основним своїм завданням вважаю опрацювання грандових програм та проєктів для залучення інвестицій. Зараз поступово здобуваємо довіру всеукраїнських і міжнародних організацій, що сприятиме поліпшенню інвестиційного клімату в місті. Вже провели ряд комунікацій в онлайн-режимі. Якби не карантинні обмеження, потенційно зацікавлені інвестори змогли б відвідати Бердичів наживо. Зрозуміла позиція міської влади, безперечно, піднімає репутацію міста на внутрішньодержавному і міжнародному рівнях. Але не можна розпочинати глобальні речі без впорядкування того, що поряд із нами. Тому найперше, що ми зробили, – це підписали меморандум про співпрацю з Гришковецькою, Райгородоцькою, Семенівською та Швайківською громадами. Із сусідами треба жити дружно. Це вагомий крок до взаємодії і переплетіння соціальних, економічних та культурних зв’язків. Крім того, це відкриває можливість реалізувати разом серйозні грантові проєкти, насамперед ті, що стосуються енергозбереження, захисту довкілля, медицини, освіти (зокрема, інклюзивної) та впровадження різних цікавих інновацій.
– Займаючи посаду радника міського голови і зустрічаючись з іншими посадовцями, вимагаєте, пропонуєте чи радите?
– Вважаю за краще дискутувати.
Три виміри змін: вчора, сьогодні, завтра
Світ змінюється кожен день: іноді – непомітно, часом – стрімко. Ділячись своїми думками про день учорашній, сучасні події та майбутні перспективи, радник міського голови з теплом згадував учителів НВК № 4, який він закінчив із відзнакою, та викладачів улюбленого БКПЕП: «Вдячний усім наставникам за науку, як любити рідне місто. Обіцяв отримати гарну освіту і повернутися в Бердичів. Обіцянку виконав…».
– Були інші перспективи?
– У Києво-Могилянській академії, яка є лідером у різних рейтингах «ТОП найкращих вишів України», міжнародні представники пропонували студентам продовжити навчання і пройти стажування за кордоном. Чимало однокурсників працюють в інших країнах. Ми з ними продовжуємо контактувати, мотивувати одне одного… Мені краще в Україні. А найкраще – у Бердичеві. Весь багаж знань і досвіду привіз до рідного міста, щоб застосувати його у Бердичеві… Сподіваюсь, мені вдасться.
– Розкажіть про Вашу сім’ю…
– Мій батько, Сергій Володимирович, – економіст за освітою, займається підприємницькою діяльністю. Мама, Інна Миколаївна, – за фахом вчитель української та англійської. Мені мови давалися не так, як точні науки, але завдяки мамі отримав базові знання з іноземної. Сестра Жанна – студентка. З коханою дівчиною Аліною ми разом уже декілька років…
– Серед Ваших студентських захоплень були організація та проведення ігор КВК, футбол, баскетбол і риболовля. Коло розширилося чи звузилося?
– КВК дав можливість зрозуміти різницю між жартом, гумором та образою. Я був адміністратором команди. Це позитивний досвід і велика відповідальність перед тими, з ким працюєш та спілкуєшся. Згодом став виступати й на сцені. Ми об’їздили майже всю Україну. Мені це дало навички впевнено почуватися перед будь-якою аудиторією, вміння вести діалог, зацікавлювати і мотивувати його учасників. З часом, переосмислюючи таку діяльність, дійшов думки: у студентстві це було бажанням реалізуватися, а зараз – усвідомлення досвіду організаційного і творчого процесів… Віддаю перевагу командним видам спорту. У футболі вболіваю за «Динамо». Зі школи граю в баскетбол. Коли хочу тиші, моє хобі – рибальство. Відпочити годину-другу на березі річки – це круто. Відволікає від буденності, допомагає зібратись із думками. Але й тут ігровий дух перемагає. Якщо є нагода, завжди беру участь у змаганнях із риболовлі. Можу похвалитися трофеями, які впіймав у нас у Бердичеві на річці Гнилоп’ять: білий амур 10.4кг і короп 9.7кг. Отже, у нашого міста є потенціал не лише для розвитку активних видів спорту. Риболовля може стати цікавим заняттям для багатьох бердичівлян із дитинства.
– Які професійні свята відзначаєте?
– День студента. Не буває колишніх студентів. Це слово асоціюється з новими перспективами, здобуттям знань і підкоренням вершин. Інколи – День програміста. Це моя спеціальність. Отримую вітання від друзів – нагадують.
Спілкуючись із журналістами, Артур Іваненко розповів про практику обміну досвідом з іншими містами: «До Коростеня їздили, щоб ознайомитися з напрацюваннями у сфері запровадження електронного документообігу, роботою інформаційної системи енергетичного моніторингу (ІСЕ) тощо. Вражений, як облаштовані сесійна зала, приміщення для проведення засідань депутатських комісій. Щоб робота була продуктивною та ефективною, мають бути створені належні умови…».
Радник міського голови непомітно поглядав на годинник – потрібно було їхати на МКП «Бердичівводоканал» із питання доцільності використання коштів на ремонт. Подякував журналістам за діалог, зазначивши, що віддає перевагу живому й безпосередньому спілкуванню – шляху до розуміння.