Після формування депутатського корпусу 8-го скликання Бердичівської міської ради пройшло близько чотирьох місяців. У кожній фракції – люди різних поглядів, уподобань та інтересів. Жителів цікавить, чим займаються народні обранці і як реагують на звернення. В інтерв’ю виданню «РІО-Бердичів» йдеться про позицію депутата від політичної партії «Сила і честь» Павла Середюка щодо важливих для Бердичівської міської громади питань. Корінному жителю Бердичева місцеві проблеми знайомі не з чуток.
Кажуть, особистість починається з дитинства – плацдарму життя. І щоб зрозуміти людину, потрібно, мабуть, зазирнути в ту атмосферу, яка формувала її в дитячі та юнацькі роки.
З дитинства привчений працювати…
Павло Середюк народився у Бердичеві, спочатку вчився у четвертій школі, а закінчував дванадцяту. Частиною життя його батьків стала міська швейна фабрика, де працювала на різних посадах мама, Лідія Олексіївна, а в останні роки перед виходом на пенсію – тато, Михайло Васильович, – інженер- будівельник, за плечима якого – 57 років 10 місяців стажу роботи. Будучи 14-річним підлітком, він уже трудився у колгоспі. І до праці батько та матір привчали своїх п’ятьох синів із дитинства. Павло – другий за старшинством серед братів Середюків. Прагнучи самостійності, згадує з посмішкою чоловік, пішов на завод «Прогрес», і понад два роки працював токарем у механоскладальному цеху № 3 – одному з найбільших на підприємстві… Кожний життєвий етап вчить чомусь новому. Далі була армійська служба в Ізяславі, у 8-й окремій бригаді спеціального призначення. Повернувшись у рідні місця, Павло Середюк почав працювати на заводі «Побутрадіотехніка», потім – у технічному центрі «Електрон», згодом – у техно-торговельному центрі «Славутич» Київського радіозаводу. Одночасно займався й підприємницькою діяльністю. У 1988-му році закінчив Київський політехнічний інститут за спеціальністю «Автоматика і телемеханіка». Наприкінці 90-х підприємництво стало для Павла Михайловича основним видом діяльності. Починав з магазину побутової техніки, продовжив у магазині під брендом «Ельдорадо». Нині Павло Середюк є директором ТОВ «РТВ-СЕРВІС».
Депутат міської ради двох скликань: «Маємо приймати рішення, необхідні для забезпечення нормальної життєдіяльності громади»
Павла Середюка двічі обирали депутатом Бердичівської міської ради. Маючи досвід роботи у 6-му скликанні, за результатами місцевих виборів 2020-го року він представлятиме інтереси виборців протягом нинішньої каденції. Чому пішов у депутати міської ради 8-го скликання?
– Я по життю неспокійна людина. Мені не байдужі проблеми, які хвилюють громадян України та жителів нашого міста зокрема. Наприклад, питання демографічної ситуації, яка значно ускладнилася через вплив негативних факторів: спад народжуваності, погіршення здоров’я людей, зниження тривалості життя, економічну нестабільність, а також міграційні процеси. Країна піднімається за рахунок людського ресурсу і зростає за рахунок праці народу, якщо вона шанується і цінується. І вихід із цієї кризової ситуації полягає у підвищенні якості життя населення, збереженні та відтворенні його трудового потенціалу. Сьогодні існує багато проблем, котрі стосуються людей похилого віку. Коли сам досягаєш цієї пори і потрапляєш до категорії громадян, котрі вийшли на заслужений відпочинок, розумієш, що не можна назвати його таким, коли пенсіонери отримують мізерні виплати… Ще одне наболіле питання: зовнішнє оформлення будинків у Бердичеві. Йдеться і про колористичні рішення фасадів. Колись кольори їх фарбування затверджувалися імператорською канцелярією, а нині ми спостерігаємо «довільне мистецтво». Окремо хочеться сказати про збереження особливостей та характерних рис будівель, цікавих із точки зору архітектури давніх часів. Наприклад, по вул. Європейській, 92, поруч із колишньою комендатурою. Це приміщення було зведене до революції 1917-го року. Хочеться зберегти старе обличчя Бердичева… В нашому місті є чимало питань, які стосуються господарської діяльності щодо забезпечення розвитку Бердичева. Кожен знає, що саме треба змінювати, але втручання деяких політичних сил гальмує цей процес. Зараз йдеться про взаємодію влади з корпорацією НЕФКО. Колись, на початку 2010-х років, як голова постійної депутатської комісії з розвитку промисловості, транспорту та зв’язку я теж стояв біля витоків проєкту щодо капітального ремонту водогінних і каналізаційних мереж, який мав фінансуватися НЕФКО. Була налагоджена співпраця, до нас приїжджали представники НЕФКО, бачили обсяг необхідних робіт. Планувалася також реконструкція систем теплопостачання з застосуванням сучасних енергозберігаючих технологій. Фахівці корпорації звернули увагу, що в Бердичеві є багато будинків із силікатної цегли, які потребують утеплення. Планували укласти договори, а наприкінці каденції були досягнуті попередні домовленості. Мали перейти до стадії розробки робочих проєктів, але через амбіції деяких депутатів-опозиціонерів, які протистояли тодішній владі, договори не були затверджені, і робота пішла нанівець. А планувалися інвестиції у розмірі 30 млн євро. Як відомо, на сьогодні вдалося отримати кредит від Північної екологічної фінансової корпорації на фінансування проєкту з реконструкції мереж водопостачання на суму 1 млн євро…
– Депутат міської ради відіграє важливу роль у місцевому самоврядуванні і реально спроможний вплинути на вирішення цілої низки проблем людей у багатьох сферах. З якими питаннями до Вас звертаються люди?
– З різноманітними: щодо стану доріг, особливо в період міжсезоння, ямкового ремонту… Наболілим питанням є ремонт тротуарів, у деяких місцях покриття створює незручності для жителів. Зокрема, у минулому році робили дренажні роботи по вулиці Одеській, провели їх неякісно і практично знищили тротуар. Вважаю, що депутати мають разом шукати шляхи вирішення непростих питань і піклуватися про своє місто. Можна реалізувати різні задуми та проєкти, але чимало залежить від спроможності місцевого бюджету… Переконаний: міська рада – орган, який має забезпечити нормальну життєдіяльність громади. Почалася депутатська каденція, формується команда. Цікаво брати участь у здійсненні місцевого самоврядування.На хобі часу майже немає…
Робота підприємця і депутатська діяльність вимагають багато часу, сил та енергії. Народні обранці – звичайні люди, у них є сім’ї, улюблені заняття і вподобання. Але можливість відпочити, розповів Павло Середюк, видається не так часто…
– Ви виховувались у багатодітній родині. Розкажіть про власну сім’ю…
– Моя дружина Галина Григорівна працювала бухгалтером-касиром, за віком вийшла на пенсію. Двоє дочок – вихованки Бердичівської художньої школи. Старша Тетяна після закінчення Київського національного університету ім. Тараса Шевченка працює в Мистецькому арсеналі. Молодша дочка Олена – випускниця і колишній викладач Житомирського коледжу культури і мистецтв ім. Івана Огієнка. Закінчила Переяслав-Хмельницький державний педагогічний університет і зараз працює у Чернівецькому обласному центрі естетичного виховання «Юність Буковини». Улюбленець родини – маленький онук Павло.
– Хто автор Вашого портрета олійними фарбами?
– Дочка Олена…
– Знаходиться час на улюблені заняття?
– Його практично не вистачає. Марк Твен писав, що зміна обстановки – найкращий відпочинок. У теплу пору року займаюся справою для душі – садом біля свого будинку. Колись захоплювався фотографією, зараз лише знімаю цікаві миті та події. Зберігаю світлини з власного архіву: фотографії батьків, шкільного дитинства, друзів та хлопців, які служили зі мною у ВДВ, а їх із Бердичева було 11. Десантники – носії особливого духу… Як випадає можливість, люблю читати…
– Ваші улюблені письменники.
– Еріх Марія Ремарк. Останнім часом читав твори Мирослава Дочинця. Зараз читаю «Гітлер і Сталін. Тирани та Друга світова війна» британського історика Лоренса Ріса.
– Улюблений вислів.
– Хвалитися не будемо – нехай хвалять люди…
– Яка риса характеру для Вас є неприйнятною?
– Жадібність. Вона затьмарює розум і породжує підлість.
– Ваші принципи.
– Маєш розуміти сам, хто ти є. Прагнути гармонії між внутрішнім та зовнішнім, рівноваги між собою та оточуючим світом – знаходити баланс….
Згадуються прості та мудрі слова українського Сократа Мирослава Дочинця: «Те, що робиш нині, важніше за те, що збираєшся робити потім…»