Дискусія з цього питання виникла під час мого спілкування з головою Андрушівської райдержадміністрації, яка ще недавно була там редактором районної газети. Ми довгенько говорили, але сформулювати відповідь на питання: «Що дає Андрушівщині новий адміністративний устрій та чи бачиться в ньому щось позитивне хоча б в перспективі?» – так і не вдалось.
Свій візит до сусіднього міста я знову спланував, щоб розповісти на сторінках газети про території, землі і міста, які нині на карті об’єднуються під назвою Бердичівський район (може це і є відповідь на запитання в заголовку- авт.)
Шлях розпочав із селища Червоне, про яке вже доводилось не раз писати. На останніх виборах тут знову довів свою перевагу колишній голова ОТГ Юрій Ящук. Вони першими ринулись у вир децентралізації, і багато в чому виграли. Червоне – це гарний приклад об’єднаної громади, у якої є економічний центр (тут діє цукровий завод та є ринок) і села, які тяжіють до цього центру.
Сьогодні тут створено крутий ЦНАП, школа пройшла повну термосанацію, відновлено вуличне освітлення, ремонтують вулиці і дороги, саме тут проситься фраза «і вони з упевненістю дивляться в майбутнє», але такого, на жаль, очільник громади кореспонденту сказати не зміг. Адже, ніхто не знає, яка політика в державі буде завтра, який приймуть державний чи обласний бюджет і чи згадають там за потреби таких громад.
Я зауважив, що буквально напередодні Верховна Рада, буцім то, пішла назустріч громадам, і залишила акциз з пального в місцевих бюджетах, але голова мені заперечив. Це вигідно лише тим ОТГ, у яких на території є багато АЗС, а якщо їх немає, то принцип, який був раніше, і який пропонувалось зараз відновити – виділення коштів з розрахунку на кілометр доріг, саме в Червоному краще б спрацював.
А підвозячи з Червоного чоловіка до Андрушівки, я дізнався і про перші проблеми людей, які виникли з реформуванням районів. Так, для оформлення спадщини він поїхав до нотаріуса вже в новий район, до Бердичева, а там йому сказали, що поки що вони ніяких вказівок не отримували, тому їхати все таки потрібно в Андрушівку.
Тут, незважаючи на будній день, вирував ринок біля колишньої автостанції, перетвореної нині на сучасний торговий центр, та й взагалі, по кількості людей і машин видно було, що Андрушівка живе справжнім міським життям. А відтепер це буде підтверджено і розміром та значенням головних адміністративних будівель. Адже, раніше головною архітектурною домінантою центральної площі міста була будівля районної державної адміністрації, а міська рада «ютилась» в непоказному пристосованому приміщенні. Тепер міський голова Андрушівки освоює нову будівлю (хоча і починає це робити з першого поверху). Колишня районна рада віддала і цю будівлю, і інші об’єкти колишньої спільної власності на територіях, які нині входять до Андрушівської ОТГ саме на баланс міської ради.
І у новообраної голови цієї міської ради зараз багато повсякденних справ із забезпечення життєдіяльності міста, тому багато часу приділити журналісту вона, на жаль, не могла. Але погодилась, що якщо утворення нового Бердичівського району дасть змогу розширити хоча б інформаційний простір регіону, це і буде першим позитивом реформи, тому погодилась співпрацювати з нашою газетою.
На зворотному шляху вирішив не їхати розбитою вщент дорогою через Красівку і Закутинці (обіцяють у 2021 році відремонтувати), а завітати до ще однієї громади, яка нині теж увійшла до Бердичівського району – Вчорайшинської ОТГ. Вони про це вже навіть написали на офіційному сайті.
У колишньому приміщенні сільської ради було якось дуже незатишно, але мені сказали, що нині керівництво ОТГ розташовується в іншій будівлі. А коли я під’їхав до цієї будівлі, то не міг втамувати емоцій – справжня тобі Європа!
Виявляється, що це приміщення, європейський ремонт якого зробив один з місцевих фермерів, сільська рада орендує. На мою думку, це чудовий приклад вирішення проблеми, адже бюджету не довелось витрачатись ні на будівництво, ні на ремонт робочих приміщень. В нас чомусь більше побутує інший підхід, має бути комунальне приміщення, витрати на його утримання і т.д. А тут бюджетні кошти витратили натомість на потреби людей – встановлення вуличного освітлення, ремонт вулиць, будівництво водогонів тощо.
На жаль, в цій ОТГ зовсім немає промислових підприємств, а єдиний елеватор в Чорнорудці належить власниці Червоненського цукрового заводу і навіть ПДФО платить по місцю реєстрації в Київській області. Тому й зацікавились у Вчорайшому у співробітництві з газетою, і на створення нового району покладають чималі надії.
Можливо, знайомство з цим краєм, дозволить залучити до ОТГ нових підприємців та інвесторів, які захочуть тут організувати переробні підприємства чи інші бізнес-структури. Ось, наприклад, у Вчорайшому немає АЗС, і власникам транспорту потрібно їхати за багато кілометрів. І якщо хтось з бердичівських підприємців захоче тут збудувати такий об’єкт, то йому нададуть режим повного сприяння та допомоги.
Ну що ж. Розширення інформаційного простору поки що стало тим єдиним позитивним моментом створення Великого Бердичівського району. І хочеться сподіватись, що за першим слідуватимуть наступні позитиви, а кількість негативів, яких поки що набагато більше, буде лише спадати.