У Бердичеві отримали свої нагороди нові «Праведники світу» — РІО Бердичів
  • Бердичівський Базар

У Бердичеві отримали свої нагороди нові «Праведники світу»

Це відбулось у вівторок, о 15.00, в приміщенні відновленого Музично-драматичного театру на Європейській.

 



Хоча подія була запланована досить давно, але журналістів просили не анонсувати її задля безпеки, а для акредитації надати до посольства Ізраїлю в Україні копію паспорта та інших документів. Ще зранку територію навколо театру охороняли поліцейські, а безпосередньо перед заходом до них доєдналась служба безпеки посольства. На вході до театру у всіх перевіряли документи та просили не вести прямий ефір з події і не викладати інформацію в інтернет до 18.00.

 


У залі театру, зберігаючи соціальну дистанцію, розмістились небагаточисленні учасники церемонії та її гості. Учасниками були посол Ізраїлю Жоель Ліон, його заступник, прес-секретар з культури та інші співробітники посольства, Бердичівський міський голова Василь Мазур, заступник голови Житомирської облдержадміністрації Володимир Федоренко, заступник міського голови Житомира Олександр Шевчук, працівники виконкому Бердичева, в якості гостей журналісти та представники єврейської громади нашого міста.


Заступник посла у вступній промові коротко розповів про звання «Праведник світу» та наголосив, що вже 2634 українці були визнані такими. Для глибшого розуміння значимості такого звання наводимо інформацію про нього з Української Вікіпедії:


«В 1953 році під юрисдикцією Верховного Суду Ізраїлю було створено комісію, в обов'язки якої входить надання почесного звання «Праведника народів світу». У своїй роботі комісія керується певними критеріями, скрупульозно вивчаючи всі документи, свідчення тих, хто вцілів, та інших очевидців, оцінює історичні обставини й ризик для рятівника, на підставі чого вирішує, чи відповідає той чи інший випадок необхідним критеріям.


Особа, що ризикувала, рятуючи євреїв під час Голокосту, та визнана Праведником народів світу, отримує в нагороду іменну медаль, почесний сертифікат і право додати своє ім'я до написаних на Стіні Честі в Саду Праведників у Яд Вашемі в Єрусалимі (останнє замість висадження дерев, від чого відмовились через брак місця). Рятівники або їхні найближчі родичі отримують нагороду під час церемонії в Ізраїлі або в своїх країнах в приміщеннях Ізраїльських дипломатичних представництв. Ці церемонії проводяться в присутності місцевих урядових представників і широко висвітлюються в медіа.


Згідно із законом Яд Вашем уповноважений «надавати почесне громадянство Праведникам народів світу на знак визнання їхніх дій, а якщо вони померли, пам'ятне громадянство держави Ізраїль». Кожний, визнаний Праведником народів світу, має право на сертифікат від Яд Вашему. У разі його смерті, його найближчому родичу надається право на визнання пам'ятного громадянства за померлим. Одержувачі, що вирішили жити в Ізраїлі, отримують пенсію у розмірі середньої заробітної платні, безкоштовне медичне обслуговування, а також допомогу у веденні господарства та медичному догляді».
Вступний виступ посла Ізраїлю не був сухим монологом, а нагадував скоріше емоційний виступ пастора церкви, який ставить своїй пастві вічні запитання: «Що таке мужність? Що таке хоробрість? Чому ви це зробили (врятували євреїв), коли більшість людей в Європі просто спостерігали за цим?..»


Василь Мазур теж з чималим артистизмом зачитав підготовлений виступ про ролі і місце в історії євреїв для Бердичева та Бердичева для євреїв. Володимир Федоренко подякував послу за співпрацю, а Олександр Шевчук сказав, що його рідна бабуся теж отримала раніше таку почесну відзнаку.


Так само емоційно посол розповів про подвиг сімей, яких сьогодні оголошували праведниками.


Павло і Ксенія Стецюк перед війною жили у Житомирі, а їх сусідами була єврейська родина Блюменфельдів. Вже 1 липня нацисти прийшли в Житомир і незабаром всіх євреїв зібрали буцімто для робіт за містом, де їх насправді просто вбивали. З сім’ї Блюменфельдів, яка складалась з тата, мами і трьох дітей, з цього останнього шляху вдалось втекти лише дванадцятирічному Мойше. Він не знав куди іти і прийшов до сусідів. Стецюки його переховували на горищі та в підвалі довгих 8 місяців, а в червні 1942 року, коли знову активізувались пошуки євреїв, відправили Мойше до знайомих селян за межі міста. Він вижив, і прожив довге життя, в тому числі і в Німеччині. На екрані показали запис його сина, який сьогодні теж живе у Німеччині і передає величезну подяку родині Стецюків, які врятували життя його батьку.


Отримував нагороду з рук посла онук Павла та Ксенії Стецюків, Дмитро Стецюк, який і зараз живе у Житомирі. Він розчулився від такої подяки та розповів присутнім, що його дід врятував не тільки Мойше, а ще кілька десятків євреїв, адже під час війни він працював у РАЦСі, і багатьох євреїв переписав українцями.


Раїса Каплун ( у дівоцтві Шидельман) зустріла війну в Бердичеві 14-річною дівчинкою. Разом з родиною потрапила в гетто, але змогла звідти втекти. Вона прийшла в крайню хату села Дмитрівка (нині смт. Гришківці) і попросилась переночувати одну ніч. Це був будинок Надії Шемшуріної, у якої була дочка такого ж віку – Ніла. І одна ніч перетворилась на три місяці, що Раїсу переховували ці добрі люди, а потім Ніла дала їй свої документи і з ними Раїса дійшла до міста Славута, де вже дочекалась визволення. Відразу після війни дівчата зустрілись вдруге, а востаннє, як розповіла під час свого виступу дочка Ніли Шемшуріної Валентина Коваленко, яка й отримувала нагороду за маму і бабусю, зустрічались у 1995 році. Нині Валентина так і мешкає у Гришківцях.


У заключному слові заступник посла розповів, що протягом останніх шести місяців вони з послом вже вдруге відвідують Бердичів, і минулого разу, в розпал карантину, бачили на сцені театру реквізит для прем’єрного показу п’єси за мотивами розповідей Шолом-Алейхема під назвою «Великий виграш або 200 тисяч», а сьогодні у них з’явилась можливість подивитись частину цієї вистави в рамках урочистої церемонії.


Після короткої перерви на сцену і під сцену вийшло більше трьох десятків артистів, які вже давно знудьгувались від вимушеної карантинної перерви і зіграли першу дію вистави так, що якби у залі сиділи найбільші театральні критики, то і в них би, напевно, не знайшлось жодного критичного слова. Цю виставу давно вже чекають бердичівські любителі театру, і дуже сподіваємось, що вже незабаром вони таки її побачать. А поки що всю велич постановки можна уявити хоча б по фотографіям та коротким відеороликам.


Ось так цього дня у Бердичеві поєднались історія і сьогодення, євреї та українці, велика трагедія та великий подвиг, політика і культура. І дай Бог, щоб трагедії залишились лише в історії, а сьогодення і майбутнє відкривало нам лише позитивні приклади співпраці народів та культур.

posol1

posol2

posol3

posol4

posol5

poso61

posol7

posol8

posol9

posol10

posol11

posol12

posol13

posol14

 

Відео

Олександр Доманський

Головний редактор газети "РІО-Бердичів"

Сайт: rio-berdychiv.info/
  • asenposlugi1
  • moloko2
  • avtoshkola1
  • pamyat

На правах реклами

Використання будь-яких матеріалів, розміщених на сайті, дозволяється за умови посилання на "РІО-Бердичів". Для інтернет-видань – обов'язкове пряме відкрите для пошукових систем гіперпосилання. Посилання має бути розміщене незалежно від повного або часткового використання матеріалів, в підзаголовку або в першому абзаці матеріалу. Редакція "РІО Бердичів" не несе відповідальність за матеріали авторів розділу “Блоги”.