29 серпня розпочала свою роботу у Верховній Раді нова каденція народних депутатів України. Через кілька днів я зателефонував депутату Богдану Кицаку, обраному у нашому виборчому окрузі, з проханням дати інтерв’ю. Він не відмовив, але сказав, що не знає, коли буде у Бердичеві, бо графік роботи у Раді дуже напружений, і навіть у вихідні невідомо, коли попаде додому. І ось, через два тижні, Богдан Вікторович знайшов таки час, щоб зустрітись з журналістом. Після ранкової пробіжки зі своїми прихильниками він вже трохи відпочив і залюбки відповів на усі запитання.
– З чого для Вас розпочалось депутатство?
– Напевно, з навчання у Трускавці. Це була прекрасна спільна ідея керівництва партії «Слуга Народу» та Київської школи економіки (директор якої, Тимофій Мілованов, нині є Міністром економіки в уряді ОлексіяГончарука). Формат навчання містив як загальні лекції, так і дуже багато роботи в групах. Вже тоді депутати визначались, якою проблематикою вони прагнуть займатись більше і, відповідно, у якому комітеті Верховної Ради хочуть працювати.
Навчання було дуже ефективним, адже більшість депутатів були налаштовані на роботу, не соромились, якщо хтось чогось не знав, старались виконувати всі настанови тренерів і, в тому числі, домашні завдання.
– Зазвичай, подібні заходи раніше запам’ятовувались їх учасникам масованими пиятиками, чи було і у вас так само?
– Лише один раз за тиждень був спільний фуршет, але досить скромний, у межах пристойності.
– Чи планується продовжити таке навчання?
– Так, подібні тренінги планується проводити для депутатів фракції один раз на три місяці.
– Ну, а з чого розпочалась вже безпосередня депутатська робота?
– 29 серпня всі ми прийняли присягу і, фактично, офіційно стали народними депутатами. Але перед сесією фракція «Слуга Народу» збиралась спеціально, щоб обговорити всі нюанси початку роботи парламенту, а, особливо, перший день цієї роботи. Адже, всі могли спостерігати, що 29 серпня в нас було не просто святкове дійство, а справжній робочий день, навіть вечір і трохи ночі, за які ми прийняли дуже багато рішень, вкрай необхідних для країни.
– Чи вдалось швидко освоїтись в кулуарах Верховної Ради?
– Так, звичайно. Буфет, наприклад, є місцем, де фактично продовжується обговорення законопроектів, туди і журналісти приходять. До речі, журналісти, немов би беруть в облогу сесійну залу, бо чатують біля всіх виходів з неї і стараються взяти хоча б міні-інтерв’ю у відомих депутатів.
– У Вас теж?
– Ні, в мене, поки що, не брали. Для того, щоб стати медійновпізнаваним потрібно багато виступати з трибуни, а я поки іще не так багато там буваю.
– Але ж буквально нещодавно ви опублікували в себе на сторінці у «Фейсбук» фото за трибуною, що це було?
– Так, дійсно, я виступав з трибуни у якості співдоповідача, коли слухались законопроекти, схвалені нашим комітетом з економічного розвитку, які стосувались питань приватизації державних підприємств, концесії та деяких аспектів ліцензування підприємницької діяльності.
– Ліцензування у нашій країні проходило чимало етапів у своїй історії. Були періоди, коли кількість його зростала, були – коли зменшувалась, що зараз буде?
– Ми прийняли у першому читанні законопроект, який передбачає невелике збільшення видів діяльності, що підлягають ліцензуванню, але в той же час значно спростили процедури для оформлення як нових, так і діючих давно ліцензій.
– Багато людей нині обурюються, що ви голосуєте за законопроекти, навіть не читавши їх, чи справді так відбувається?
– Наша фракція поділена на 15 підгруп, кожна з яких займається питаннями певної проблематики, і обов’язково не просто читає законопроекти, а детально і скрупульозно вичитує їх, а де треба і дописує. Потім законопроекти виносяться на засідання комітетів, де до їх обговорення долучаються вже й депутати з інших фракцій, і лише після цього вони виносяться в сесійну залу, де й голосуються. І не всі законопроекти підтримуються в таких підгрупах чи комітетах, наприклад, саме там «завернули» нещодавно проект закону про імперативний мандат.
– Де Ви живете нині у Києві, яку зарплату отримуєте?
– Проживаю у готелі «Україна», в одномісному номері. Хоча це і близько до роботи, але все ж не зовсім зручно, потім все-таки думаю, що буду орендувати квартиру. А ось з зарплатою поки нічого невідомо. Лише в кінці вересня чи на початку жовтня обіцяють, і ще й невідомо, якого розміру вона буде. Адже, кажуть, що там познімали вже компенсації за житло і за проїзд та роботу в окрузі.
– Чи визначились Ви вже зі своїми помічниками?
– Так, один помічник, який матиме статус держслужбовця та фінансуватиметься з бюджету – це Богдан Коляда, а Катерина Демків та Тетяна Алєксєєва працюватимуть на громадських засадах.
– Чи впораються вони з роботою із виборцями, чи може вас ніхто і ні за що не просить?
– Ой, ні, звернень від виборців вже зараз надходить дуже й дуже багато. Приходять і на адресу Верховної Ради, які після реєстрації передаються мені, надходять на наш офіс в Бердичеві, де ми зараз з вами ведемо розмову, надходять до координаторів на місцях.
Але громадяни дуже часто не мають чіткого розуміння, чим займаються депутати, здебільшого вони просто просять матеріальну допомогу. І якщо депутати-олігархи ще мали якусь можливість фінансово допомагати, то у депутатів-професіоналів такої можливості немає. Зараз в депутатів навіть забрали можливість оперувати коштами соціального фонду, так званого фонду мажоритарника, з якого гроші витрачались як на дійсну допомогу, так і на піар обранця та мали велику корупційну складову.
– Чи зустрічались Ви вже в статусі депутата з очільниками районів, міст, ОТГ, які входять до виборчого округу?
– Такі ґрунтовні зустрічі лише плануються і відбудуться вони, напевно, десь через тиждень, коли Верховна Рада, можливо, трохи сповільнить свій «турборежим» і дозволить депутатам попрацювати тиждень на округах.
– Чи є у Вас бачення децентралізаційних проблем та майбутнього існуючих ОТГ на Житомирщині?
– Проблема Житомирщини у тому, що тут створено найбільше об’єднаних громад, але вони дуже невеликі за розмірами і фактично фінансово неспроможні. Всі приходять до того, що потрібне їх укрупнення, але яким саме буде його формат і на яких принципах нині ще невідомо. Думаю, що з нового року цей процес буде йти значно швидше.
– Чи є у Ваших планах напрацювання власних законопроектів?
– Зараз Верховна Рада швидко приймає глобальні рішення, які направлені на економічне зростання країни із запланованим темпом по 5-7 відсотків на рік. Над цими великими законопроектами наразі і зайняті всі депутати фракції, але, безперечно, кожен потім захоче втілювати і власні напрацювання в різних сферах життя. У мене є такі напрацювання, наприклад, щодо створення в Україні кращих умов для розвитку локальних та глобальних логістичних центрів, які можуть значно поліпшити інвестиційний клімат в країні та залучити фінансовий капітал із-за кордону.
Для себе я бачу три напрямки, в яких я буду працювати у Верховній Раді: – економічний розвиток; – інфраструктурні проекти; – питання освіти.
– Ви працювали викладачем коледжу, спілкувались з молоддю віком від 15 до 18 років, чи не вважаєте Ви, що такій молоді вже можна довірити значно більше, ніж їй сьогодні офіційно дозволяється? Наприклад, голосувати на виборах, чи мати право водіння транспортних засобів, адже навіть паспорт нині дають вже у 14 років, а вже знань і навичок сьогодні такі юнаки і дівчата мають значно більше, ніж їхні батьки чи бабусі з дідусями?
– Це питання дуже серйозне, і потребує чимало теоретичних досліджень, але цілком можливо, що й воно колись стане на порядку денному у депутатів.
– Як сприйняла Ваше депутатство сім’я?
– Мої рідні і близькі дуже хвилюються за моє здоров’я, а також через нестачу часу для спілкування, та, може, незабаром, коли, повторюсь, цей «турборежим» все-таки закінчиться, буде трохи більше часу, який зможу приділити сім’ї.
– Ви – холостяк. Чи не брали у Вас інтерв’ю журналісти світських новин, щоб представити Вас, як вигідну партію, або ж запросити до участі у якихось подібних шоу?
– Та ні, я ж казав, що мене, поки що, київські журналісти не знають. Та й особисте життя нині переноситься у мене на якийсь другий план, свого роду, приноситься в жертву депутатській роботі.
– Хто ваші сусіди «по парті», тобто, по депутатській ложі?
– Колеги по фракції «Слуга Народу», справа Ольга Василевська, зліва депутат з Житомира Ігор Герасименко.
– Як буде розвиватись партія «Слуга Народу», зокрема і на місцях?
– Цілісне бачення цього буде десь через місяць, тобто, в середині жовтня. Можливо тоді буде з’їзд чи інший форум. Тоді ж буде визначено і формат місцевих осередків, і принципи обрання їх керівництва, а поки, формально, я навіть не член партії.
– Чи плануєте Ви і надалі спілкуватись з журналістами, висвітлювати свою діяльність, розповідати плани виборцям?
– Так, звичайно. Я постійно висвітлюю депутатську діяльність на своїй сторінці у «Фейсбук», надалі планується проведення різноманітних інформаційних заходів, на які обов’язково будемо запрошувати журналістів. Від гострих питань ховатись не буду, постараюсь знайти відповіді і на них.
На такій ноті було дуже приємно дякувати Богдану Вікторовичу за інтерв’ю, адже заплановані півгодини зустрічі все ж довелось трохи перебрати. А час нині – саме те, чого не вистачає нашому молодому депутату найбільше.
Хочеться сподіватись, що все заплановане йому вдасться втілити у життя, але, думаю, для цього і ми повинні докласти чимало зусиль, адже без нашої підтримки зробити це буде набагато важче.
Брав інтерв’ю
Олександр Доманський