Такими закликами вони хотіли привернути увагу громадськості і влади до екологічної катастрофи, яка нависла над їх селом та сусідніми населеними пунктами. І таки привернули.
Вся Україна нині знає, що біля села є недобудований ще з радянських часів цегельний завод, який викупили якісь спритні ділки за двісті тисяч гривень (хоча ще в минулому році фонд держмайна правив за нього більше мільйону) і завезли туди ночами кілька сотень тон сміття зі Львову.
Але великої користі з того, що про це знає вся країна, мешканці Бердичівщини поки що не мають. Хіба що припинили завозити нові фури із сміттям, бо мешканці організували цілодобове чергування біля території, щоб не допустити цього.
А ось як примусити невідомих власників вивезти те сміття, що вже привезли, не знає жоден з високо посадовців до яких звертались за останній місяць очільники Семенівської громади. Всі розводять руками, мовляв, приватна власність, недоторкана і охоронювана. Що й казати про це, коли навіть після того, як хтось (скоріш за все ті, хто його охороняв) підпалив сміття і на село попливли хмари ядучого диму, поліція і пожежні чи не годину вмовляли сторожа відчинити ворота, щоб пожежні автомобілі змогли заїхати на територію.
Найцікавіше в цій історії те, що реальних організаторів цього неподобства не могли знайти ні поліція, ні прокуратура, ні інші правоохоронні органи. Єдине, що вдалось зробити, це накласти судові арешти на деяку техніку (фуру з причепом, яку затримали жителі із сміттям і фронтальний навантажувач) та земельну ділянку.
Але, як стало відомо з реєстру судових рішень, апеляційний суд Житомира на минулому тижні, переглянув рішення Бердичівського суду про арешт фури, і по суті, відпустив її у Львів. А навантажувач сьогодні я бачив на території недобудованого заводу, його, кажуть, хтось підпалив.
Та завдяки тому самому реєстру нарешті стали відомі інші особи, які й можуть бути головними організаторами цієї авантюри. Це засновники і керівники теперішні і колишні такого собі товариства з обмеженою відповідальністю «ВР компани», яка займається вивезенням сміття з багатьох Київських підприємств і установ: КУТОВА ТЕТЯНА ВОЛОДИМИРІВНА, КРИВЕЦЬ ВЛАДИСЛАВ АНАТОЛІЙОВИЧ, ЛАВРИНЕНКО РОМАН МИКОЛАЙОВИЧ, ГАНЖЕНКО ВІТАЛІЙ ВОЛОДИМИРОВИЧ та МАЛИНЕВСЬКА ОЛЕНА МИКОЛАЇВНА. Саме ця фірма оплачувала дошки для паркану навколо заводу, щебінь в Жежеліві та послуги техніки по плануванню території.
І ця фірма буцім то має всі дозволи, угоди, власний полігон під Києвом та навіть свої сміттєсортувальні лінії під Борисполем. Про це мені під час особистої зустрічі розповідав так званий «представник» інвесторів Олексій Пустовіт, не називаючи при цьому ні вищеперерахованих людей, ні назви компанії. Натомість він показав журналісту, типу довідку, надруковану на простому листочку формату А4 з печаткою ТОВ «Завод Будпереробка» та підписом Віталія Вольського, але хто такий Вольський він ще за кілька хвилин до демонстрації довідки, і не знав.
А Вольський, це такий собі «директор Фукс», який живе в Житомирі, має троє дітей, і можливо, навіть не знає, хто і на які документи ставить його підпис. Так само, як в Житомирі живе й інший, типу, офіційний власник заводу і засновник ТОВ «Завод Будпереробка» Микола Дорохов. Його мати в телефонній розмові з журналістом спочатку підтвердила, що Микола купив завод, і вона там була у січні, але ні про паркан навколо заводу, ні про сотні тон сміття, ні про пожежу вона нічого не знала. Обіцяла все дізнатись і перетелефонувати, але згодом не брала слухавку протягом кількох днів.
Мешканці Терехового з відчаю вже перекривали автотрасу в Хажині, пікетували офіс керівника Радикальної партії в Бердичеві, який перший привіз у село цих горе-інвесторів, а тепер вони вже знають адреси цих двох житомирських «персонажів» сміттєвої історії, і обіцяють, якщо не буде іншого виходу, возити сміття з Терехового під їхні квартири. А можливо, доведеться возити це сміття і під квартири київських організаторів та інших дійових осіб, що їм сприяли.
Семенівська ОТГ подала офіційну вимогу до регіонального відділення фонду держмайна про розірвання договору купівлі-продажу недобудованого будівництва, а компетентним органам варто було б придивитись чому об’єкт, який ще нещодавно коштував мільйон, раптом продають за двісті тисяч.
Очільники Семенівської громади вже місяць стукають в усі двері, до всіх контролюючих і правоохоронних органів, але правди поки що знайти не можуть.
Напевно, дарма таки вони не виконали свою погрозу…
P.S. Незважаючи на те, що сміття майже тиждень гасили пожежники, сьогодні воно знову потроху горить.