Цей політик зараз являється офіційним кандидатом на посаду Президента України від партії «Рух Нових Сил», лідером якої є вигнанець з України та Грузії Михайло Саакашвілі. Народився Юрій Богданович у 1973 році у місті Надвірна Івано-Франківської області, був підприємцем, в 2012 році вперше став депутатом-мажоритарником у Верховній Раді України, а в 2014 році – вдруге.
Послухати Юрія Дерев’янка в п’ятницю ввечері до великої зали міського Палацу культури імені Шабельника прийшло більше сотні бердичівлян, але у великій залі на тисячу місць їх здавалось дуже мало, глядачі зайняли лише три перших ряди та ще трохи місць з краю.
Говорив Юрій Дерев’янко дуже гарно: артикуляція, вимова, жести, тощо. Та й логікою не був обділений виступ, який він, напевно, вже не раз проголошував, тому і прийняв цей виступ вигляд добре підготовленої презентації.
Але послухавши його трохи, стало зрозуміло, що без певних маніпуляцій та популістських сентенцій, направлених на непідготовлену публіку, тут не обійшлось. Так, наприклад, політик з гнівом розповідав, що в простих українців забирають з заробленого більше половини на податки. На відповідному слайді був приклад, коли з 1220 гривень, які підприємство має виплатити робітнику, лише 1000 гривень відображається як зарплата, з якої забирають 18% ПДФО та 1,5 % військового збору. Залишається 800 гривень, з яких під час покупок товарів забирають ще 20% ПДВ та під час купівлі бензину або горілки забирають ще чимало у вигляді акцизного податку. У підсумку, мовляв, з 1220 гривень залишається менше 600…
На перший погляд, все вірно. Але чому ж депутат не договорив про те, що така схема дійсна лише для людей, які легально працюють, отримують гроші не в конвертах і купують товари у великих торгівельних мережах. Таких у нас менше п’ятої частини. Наприклад, в Бердичеві, населення якого на сьогодні складає трохи більше 70 тисяч, сплачують ПДФО лише близько 10 тисяч. Люди ж, які заробляють неофіційно, товари купляють на ринку, а самогонку «на точці» платять податків зовсім мало (лише ПДВ за комунальні послуги).
Можливо, тому й не захотілось слухати політика далі, хоча подумалось про те, як багато в Україні окремо взятих розумних політиків, але коли вони збираються разом, то чомусь перестають бути такими.