Згідно розпорядку роботи бердичівського міського голови 2 і 4 середи тижня виділені для прийому громадян. Для того, щоб потрапити на прийом, мешканці міста записуються заздалегідь у міськвиконкомі, а якщо прийом з якихось причин відміняється, то всім їм перетелефоновують та ставлять до відома.
Але сьогодні ніякі загальні справи не відволікли Василя Костянтиновича від спілкування з бердичівлянами і майже за графіком прийом розпочався. Для всіх працівників міськвиконкому день, коли мер проводить особистий прийом, оголошується підвищена «бойова» готовність, адже щохвилини може знадобитись інформація начальника будь-якого відділу чи спеціалістів з питань, що стосуються виділення чи користування землею, житлово-комунального господарства або інших.
Тому зранку, до кабінету, в якому голова проводить прийом, вишикувалась черга бажаючих щось розповісти йому або запитати. Так, молодий чоловік хоче поцікавитись, як швидко просувається квартирна черга для учасників бойових дій, бо відповіді відповідного спеціаліста його перестали влаштовувати.
Знову до мера прийшли люди, яких обурює ситуація зі встановленням загальнобудинкових газових лічильників. Пенсіонерка з будинку по вулиці Карастоянової бідкається, що вона не в змозі оплатити 25 кубів газу, які їй нарахували по цьому лічильнику, та ще й субсидії через це не отримує. А грошей (4100 гривень) на встановлення індивідуального лічильника в неї немає. Вона живе сама, тому аж ніяк не може використати стільки газу, а ось у квартирантів, які орендують чи не половину квартир в будинку, як правило, багато жильців, а сплачують лише як за одну хазяйку, за якою числиться квартира. Та найбільше її обурює те, що, як вона чула, у будинках, де не має загальнобудинкових лічильників, пенсіонерам встановлюють індивідуальні безкоштовно.
Мешканець вулиці Леона Ліпецького (колишня Серафимовича) прийшов зі скаргою на низький тиск води у водопроводах цілого мікрорайону (вулиці Ліпецького, Профспілкова та інші). Він розповів журналісту, що сусіди між собою домовляються, хто коли буде вмикати пральну машинку чи митися, щоб вистачило води хоч комусь. Раніше до цих осель вода подавалась з артезіанських свердловин, а потім водогони підключили до річкового водозабору. У водоканалі говорять, якщо підвищать тиск, то полопають старі труби.
Жителі будинку по вулиці Здоров’я (колишня Сестер Сломницьких) не можуть оформити прибудову, тому що немає оформленої земельної ділянки. А земельну ділянку не можуть оформити, бо трьом іншим сусідам з цього будинку (одиноким чоловікам, які регулярно щось вживають) м’яко кажучи, все одно. Вони сподіваються, що міський голова зможе допомогти їм.
На це ж сподівається і сім’я інваліда, який приїхав на прийом на інвалідному візку. Він живе по вулиці Коцюбинського, яка знаходиться в мікрорайоні м’ясокомбінату. Вулиця незаасфальтована, і в негоду тут болото, а в суху погоду – колії, горби і ямки, через які на інвалідному візку проїхати дуже важко. Мешканці вже самі почали підсипати щебінь чи биту цеглу, але інваліду від цього не краще, а ще гірше стало. Він просив у мера, щоб заасфальтували хоча б пішохідну доріжку, якою б можна було виїздити до міста, та й сусідам було б зручно по ній ходити.
Виїхав з кабінету голови чоловік у гарному настрої, каже, що прийняли і вислухали його гарно, пообіцяли на днях виїхати на місце і подивитись, що можна там зробити.
Чи зможуть дійсно щось зробити, крім «подивитись» і «послухати», для всіх прохачів, які записались на прийом до міського голови, можна лише сподіватись. Адже в Бердичеві багато людей ідуть до мера, як до останньої інстанції, коли вже обходили всі кабінети та вислухали всі відмовки. А іноді після прийому просто доводиться обійти ще раз те ж коло, і вислухати все те ж саме. На жаль, міський голова не чарівник і не може просто з рукава вийняти ключі від квартири чи насипати з кишені асфальт на вулицю, але багато чого все-таки вдається зрушити з місця після таких відвідин. І якщо люди захочуть розповісти про результати своєї зустрічі з мером, обов’язково про це напишемо.