Напередодні офіційного свята Дня місцевого самоврядування в будівлі Бердичівської райдержадміністрації пройшов традиційний урочистий ранок. До актової зали об одинадцятій годині зібрались депутати районної ради, працівники апаратів районних ради та адміністрації, почесні громадяни Бердичівського району та делегації з двадцяти сільських та однієї селищної ради. Забули запросити на свято лише журналістів (я зовсім випадково про нього дізнався вже після 11:00) та очільників Семенівської об’єднаної територіальної громади.
Ну, з журналістами зрозуміло, їх не люблять завжди і зайвий раз запрошувати не спішать. Ми до цього звикли і не сильно на це зважаємо. А за що ж така немилість до Семенівської громади? Адже територіально і адміністративно ця громада все ще входить до Бердичівського району, хоча й має власні бюджетні відносини напряму з Києвом. Громада не знаходиться у якійсь віддаленій частині району, співфінансує спільну районну лікарню та й, врешті-решт, орендує для роботи свого апарату кабінети у цій самій будівлі за адресою МІСТО БЕРДИЧІВ, вул. Соборна, 23, на четвертому поверсі?!!
Слід сказати, що на урочистому заході був один з керівників Семенівської громади, заступник голови Микола Миколайович Шеретун, тихенько сидів на своєму звичному ще з часів сільського головування місці в кінці зали і спостерігав за святковим дійством. Але це аж ніяк не може бути свідченням участі об’єднаної громади у заході. З півсотні розданих подяк і грамот жодної не дісталось її представникам, із сотні слайдів, які безперервно «крутились» на телевізорі над сценою, жодного фото про події у селах об’єднаної громади, жодної згадки чи хоча б натяку про неї у десятках вітальних промов…
Напевно, організатори заходу думали, що запрошення на свято семи почесних громадян Бердичівського району, командирів всіх чотирьох військових частин, які знаходяться в БЕРДИЧЕВІ (лише полігон однієї з них розташований на території району), та майже у повному складі фракції радикальної партії в обласній раді замінить за значимістю якусь там об’єднану громаду.
Але досить про це, адже й в подальшому розподілі подяк та грамот теж відчувалась вкрай заполітизована картина. Так, головні подяки (чи премії), які вручала голова районної ради Софія Томашевська, дістались таким депутатам: Мкртчяну Габріелу Карленовичу, Рильському Євгену Казимировичу, Шевчуку Олегу Антоновичу, Мирончуку Андрію Петровичу та Складанчук Тетяні Григорівні.
Мкртчян – зрозуміло, він нині і головний меценат, і головний депутат в районі, на полях своїх він, напевно, менше буває, ніж на всіх заходах, які проходять за участю районного керівництва. Рильський і Складанчук – теж зрозуміло, адже саме завдяки їх виходу з фракції “Аграрної партії” і вдалось переформатувати керівництво ради. Мирончук представляє в районній раді “Радикальну партію”, з якою нині там сформувалась велика Кааліція, та й рятував кворум кілька разів на останніх сесіях.
І тут виникає два питання?! Перше: чому не дали таку ж подяку Лащуку, який теж вийшов з “Аграрної партіїї”, і друге: за що дали її Олегу Шевчуку? Колишній голова райдержадміністрації, активний “регіонал”, затриманий за хабар, в справі про який суд ще так і не поставив останню крапку, і який відвідав всього одну чи кілька сесій районної ради після свого обрання по списку “Опозиційного блоку”. За що?!!
Напевно, якби так само детально проаналізувати отримувачів інших десятків грамот, теж навряд чи були б зрозумілими критерії, за якими їх вручали. Хоча може саме там, на нижніх щаблях того САМОВРЯДУВАННЯ, яке так гучно святкувалось, і є люди, які реально заслуговують на увагу та шану.
Штатні працівники відділу культури і цього разу були на висоті та разом з самодіяльними колективами робили чудовий фон для вручення грамот та шаблонних вітальних промов. Зворушив своїм виступом сільський голова Солотвина, який прочитав вірш про роботу сільського голови, ну й збадьорив веселими попурі на теми народних та естрадних пісень військовий духовий оркестр.
Ось таким мені запам’ятався святковий захід до Дня місцевого самоврядування в Бердичівському районі. Звичайно, для тих, хто продовжив його святкувати після концерту, він запам’ятався зовсім по-іншому, адже радянські шаблони «Спочатку лекція, а потім танці» чи пресловуте «шосте питання» до цього часу не можуть перебити ніякі нові віяння. Покоління організаторів змінюються, а принципи залишаються…
До відома громадян Шеретун Микола Миколайович ніякий не заступник голови Семенівської ОТГ, а шофер головихи. А в залі сидів щоб не мерзнути в машині.
Дарма Доманський Ви зняли Соньчину червону спідницю з коментарів, бо вона в ній красувалася вчора в Нізгурцях.
не проявляй свою люту ненависть до нашої громади, а для того щоб щось писати розморозь собі голову
Не можу зрозуміти зв’язку червоної спідниці та любові або ненависті до громади. Асоціювати чиюсь червону спідницю з громадою – це абсурд.
Шановний Жителю щоб зрозуміти звязок тобі ж рекомендували розморозити голову