До цього часу з оплатою паркування для тимчасової стоянки автомобіля бердичівлянам доводилось мати справу лише за кордоном, або ж в інших містах України, які реально запровадили платні парковки.

Колеги називають її висококласним професіоналом, друзі – справжньою та надійною людиною, а бердичівляни – чарівною ведучою. Без неї не проходить жодна міська святкова і тематична програма, з іменем бердичівлянки пов’язані найяскравіші сторінки культурно-мистецького життя МПК ім. Олексія Шабельника. Наша розповідь – про художнього керівника міського Палацу культури, депутата Бердичівської районної ради (політична партія «Європейська Солідарність») Інну Кирилюк.

Це питання визначило сьогодні порядок денний як багатьох депутатів міської ради, так і керівників виконавчого комітету та стало найбільш коментованим на бердичівських сторінках в соціальних мережах. Але про все по порядку.

Події, які стали причиною такого довгого судового розгляду, трапились рівно 10 років тому – 22 квітня 2011 року. Тоді співробітники СБУ намагались викрити на хабарі заступника начальника карного розшуку Бердичівського відділу міліції. І ось 26 квітня 2021 року знову відбулось чергове засідання у цій справі, і було воно не останнім.

Операція в 2011 році була заздалегідь спланована, бо до обласного відділу СБУ звернувся потерпілий, у якого міліцейський начальник буцімто вимагає 1000 доларів за те, що не буде притягувати його до відповідальності. А передача грошей мала відбутись у дворі будинку поблизу військкомату.

Натомість, СБУшники спочатку випустили автомобіль з двору, а потім лише спробували зупинити його на перехресті біля міської лікарні. Але міліціонер об’їхав їх по тротуару та погнавсь в сторону фортеці. Там переслідувачі його загубили. Але вони ж повернулись потім до лікарні і зняли на відеокамеру тисячу доларів на дорозі, яку буцімто викинув переслідуваний.

Про все це можна дізнатись з вироку, який в 2016 році оголосив суддя Заїка: «визнати  Ш.П.О. невинуватим у скоєнні злочинів, передбачених ст. ст. 364 ч. 1, ст. 190 ч.1 КК України, та виправдати його за недоведеністю участі підсудного у вчиненні злочинів».

У тому ж тексті є й версія обвинувачуваного про те, як він хотів пофарбувати свій автомобіль і дав для цього майстру 1000 доларів, а потім не міг забрати в нього свої гроші. Напевно, ця версія суду видалась логічнішою, тому й було прийнято такий вирок. Але на цьому історія не закінчилась.

16.02.2017 Апеляційний суд Житомирської області постановив: «вирок скасувати повністю з поверненням справи на новий судовий розгляд у суд першої інстанції». І знову потягнулись нечасті судові засідання, які проводив вже суддя Замега, а після його відставки справу знову почав розглядати з самого початку суддя Яковлев.

У ході останнього засідання стало відомо, що потерпілий (тобто той, хто буцімто давав хабаря) вже помер і, до того ж, за кордоном. Оскільки без довідки про його смерть неможливо далі проводити судовий розгляд, то суддя, трохи подискутувавши з прокурором, як роздобути таку довідку, переніс слухання справи.

Обвинувачуваний, колишній працівник міліції, а нині голова одного з найбільших ОСББ міста, розповів журналісту, що саме від бездіяльності прокурорів так довго тягнеться розгляд, адже вони, на відміну від інших учасників процесу, не несуть жодної відповідальності за це. Про рішення апеляційного суду він натомість не розказував, а причиною продовження судових перипетій назвав те, що суддя Заїка якось некоректно сформулював вирок, не врахувавши зміни в кримінальному кодексі України.

Чесно кажучи, мені теж було дивно і в тексті вироку, і в судовому засіданні чути посилання на кримінально-процесуальний кодекс 1960 року. Але, напевно, в цій судово-прокурорсько-міліцейсько-поліцейській царині ще так багато див...

P.S. До речі, діючий нині КПК було прийнято 13 квітня 2012 року в 4 години ночі, коли в залі парламенту наживо було всього 30 депутатів та 240 карток їх колег. На жаль, чомусь незаконність його прийняття та недолугість його положень не була і не є у фокусі політичних дискусій. Останньою цікавою думкою з цього приводу є стаття Давида Сакварелидзе на сайті «Цензор.нет».

P.P.S. Цим би мали займатись народні депутати, але їм, напевно, ніколи. Суботники, будівництва, відосики...

Наталія Рудомьотова, вчитель початкових класів школи №5, за результатами місцевих виборів-2020 стала депутатом Бердичівської районної ради (фракція політичної партії «ОПОЗИЦІЙНА ПЛАТФОРМА – ЗА ЖИТТЯ»). Відповідальна і принципова, цілеспрямована та врівноважена, небайдужа до проблем інших, вона прагне внести позитивні зміни у життя земляків.

Воно й не дивно, адже свято, присвячене Дню футболу проходило на стадіоні колишньої військової частини, який розташований в селі Романівка, що нині належить до Райгородецької ОТГ. Але квартирується тут спортивний клуб «Бердичів», президентом якого є Геннадій Радзимінський. І якщо в інших сферах між містом і цією громадою точаться судові суперечки, то на футбольному між їх очільниками була цілковита згода щодо підтримки гарної справи.

Наприкінці квітня відбулася розмова журналістів видання «РІО-Бердичів» із першим заступником Бердичівського міського голови Артемом Азізовим. Бесіда проходила у довірчій атмосфері. Під час відвертого інтерв’ю репортери почули вичерпні відповіді на різноманітні питання і дізналися про перші кроки на новій посаді управлінця з багаторічним досвідом керівної роботи.

Щоправда, не всі. Так, голови Гришковецької та Семенівської ОТГ користуються службовими автомобілями, і їм, відповідно, вносити їх до декларації не потрібно.

 Протягом двадцяти років існування нашої газети ми багато писали про роботу Бердичівської прокуратури. За цей час там помінялось чи не десяток очільників, але до кожного з них можна було звернутись за якимось роз’ясненням чи інтерв’ю.

Є люди, у розмові з якими не помічаєш плину часу. І навіть при першій зустрічі з ними виникає відчуття довіри та спорідненості, відчуття дежавю, ніби знайомі давно… Промениста посмішка, теплий погляд очей депутата Бердичівської міської ради Альони Сіталової (фракція політичної партії «Європейська Солідарність»), її здатність швидко налагодити контакт та невимушено спілкуватися розташували до відвертого діалогу. Ми торкнулися найрізноманітніших тем: громадянської позиції, депутатських повноважень, значення людського фактору в управлінській діяльності, бюрократичних перепон у сфері надання послуг та фейкових новин.

У всіх, хто знайомий з Юрієм Балюком особисто або читав публікації про педагогічні досягнення очільника освітнього закладу, його ім'я в першу чергу асоціюється з інноваціями, творчістю та цікавими ініціативами. Шість років він пропрацював директором Красівської ЗОШ І-ІІІ ст. імені Ц. Л. Посудевського, а цієї весни був призначений начальником відділу освіти, молоді та спорту Семенівської сільської ради. В один із квітневих днів «РІО Бердичів» поспілкувався з молодим управлінцем. Говорили про перебудову в Україні в новому адміністративно-територіальному устрої, внутрішній аудит в закладах освіти, сценарії оптимізації освітньої мережі і моніторинг якості освіти у школах.

Сьогодні знову на Бердичівщині день великих суботників, і чомусь знову він припав не на суботу, а на четвер. Дізнався я про нього випадково, коли у справах завітав
до районного управління соціального захисту, а виявилось, що звідти всі організовано виїхали прибирати парк колишнього шкіроб’єднання імені Ілліча.

Вона легка й щира у спілкуванні, інтелігентна та ерудована співрозмовниця, досвідчений професіонал у своїй справі, вміє відповідати за власні слова та вчинки і дотримується послідовної проукраїнської позиції. Бухгалтер КНП «Бердичівська міська лікарня», депутат Бердичівської міської ради (фракція політичної партії «Європейська Солідарність») Людмила Задерейко зустрілася з журналістами «РІО-Бердичів».

На подив, ця сесія міської ради нового скликання була напрочуд короткою за часом. Зважаючи на те, що зазвичай на порядок денний винесено мінімум 60 питань, на цьому засіданні розглянули всього 28. І на додачу, нагадаємо вкотре, вплинув і той факт, що усі питання детально обговорюють на засіданнях постійних депутатських комісій і на погоджувальній раді. Тому за усі питання просто-на-просто голосували депутати по порядку, без будь-якого обговорення чи зауважень.

Днями, на сайті газети «Ріо-Бердичів» ми публікували статтю про закріплення депутатів Бердичівської міської ради за окремими мікрорайонами Бердичева та селами Підгородне і Скраглівка, що входять до складу Бердичівської міської територіальної громади. У матеріалі йшлося також про подальше інформування щодо графіку, за яким здійснюється прийом вищезгаданими обранцями.