Уже стало доброю традицією Мирославської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступеня відзначати свій День народження 17 лютого. Цю дату обрано не випадково, адже саме в цей день народився заслужений вчитель України, відмінник освіти, багаторічний керівник школи, «Вчитель» з великої літери – Олег Іонович Онишко, чиє ім’я присвоєно закладу в 2010 році.
Вшанувати педагогів та ще раз пройтися коридорами школи, яка свого часу була мовчазним свідком дружніх бесід, дотепних шкільних витівок та перших життєвих уроків, прийшли декілька поколінь випускників: хтось сивочолий, хтось заклопотаний вихованням вже власного чада, а хтось ще зовсім молодий. На урочистості прийшли також і вчителі пенсіонери.
Участь у святкових заходах взяли перший заступник голови райдержадміністрації, в.о. начальника відділу освіти Тетяна Наумчук, заступник голови Бердичівської районної ради Олена Рудик, голова профкому Лідія Лук’янчук, завідуюча методичним кабінетом Надія Бондарчук та методист відділу освіти Світлана Павлусь.
Школа — це не тільки приміщення з сучасним обладнанням, партами та дошками, але й це велика дитяча країна, де діти проводять велику частину свого часу, своє дитинство і юність. Школа – це не тільки храм науки та знань, а й дружна сім’я, в якій діти відкривають та розвивають свої творчі здібності й таланти. Саме такою і є Мирославська школа.
Щороку День школи відзначається по-особливому: проводиться тематичний вечір, який відкриває одну із сторінок історії школи. Цього року школа вирішила розповісти гостям про співочі таланти учнів, колег та випускників.
Директор школи Валерій Бабійчук розповів, що Мирославка славилася своїми співочими талантами ще з давніх часів. Справжнім його проявом став сільський хор.
Ідея заснувати хор у селі належить С. Є. Горячому. Він розумів, що якщо у людей в душі буде звучати пісня, то й роботу буде в радість, яка неодмінно увінчається успіхом.
Створений хор став яскравою сторінкою історії села, він отримав звання «народного». Його активними учасниками були спеціалісти колгоспу, медпрацівники, пенсіонери.
А значну частину хору складали вчителі школи. Згодом і в Мирославській школі утворився вчительський хор, який неодноразово підтверджував звання «народного».
Виступи хору були яскравими і незабутніми. Його пам’ятають не тільки в селі Мирославка, а й навколишніх селах, в районі, обласних фестивалях.
І до сьогодні з теплотою згадують учасники хорових колективів своїх керівників: Голубовського, Марківського, Полюхович.
Нині вчительського хору вже немає, але вчителі ніколи не розлучаються з піснею. Музичною візитівкою села залишається пісня «Мирославка, моя Мирославка» у виконання вчителів школи, автором музики якої є Ніна Миколаївна Полюхович.
Популярність народного хору сприяла утворенню жіночих та чоловічих ансамблів. У 1987 році Машталер Вадим, Лисюк Василь, Іщук Олександр, Венгерук Юрій та пізніше Мельник Олег створили чоловічий квартет.
Історію створення першого в Бердичівському районі вокально-інструментального ансамблю «Слов’яни» згадує після 45-ти років із великим задоволенням його ініціатор – Юрій Давидович Михальчук.
Перші виступи – це танці в клубі. Молоді це дуже подобалося. В Мирославку на танці йшли з навколишніх сіл, запрошували до себе з концертами.
З часом прийшло визнання: грали на районних конференціях, у Житомирі на звітних концертах. В колектив вливалися нові сили. Коли Юрій Давидович був призначений заступником голови колгоспу, очолив ансамбль Машталер Вадим.
Теплими спогадами, незабутніми мелодіями відзначали у новому Будинку культури 20-річчя створення «Слов’ян». Цікаво було і членам ВІА, і їх родинам, і шанувальникам. Всі були задоволені, що праця не пропала марно, а в історії села і району було створено чергову незабутню його сторінку.
А сьогодні надзвичайно популярним є жіночий фольклорний ансамбль, створений у 2013 році за ініціативи Тетяни Мінич, в якому співають всі випускники школи: Лисюк Надія, Довбищук Мирослава, Муляр Наталія, Лисюк Марія.
Як могутня ріка бере силу з маленьких джерел, так і наша культура збагачується за рахунок родинної історичної спадщини – української пісні. Пісня є наш духовний скарб, який єднає нас, стирає кордони, розповідає світові про велич нашого співучого народу. Мовою пісні гортаємо сторінки історії.