Про це дискутували 13 лютого вчителі, батьки і діти Семенівської громади протягом кількох годину малому залі Бердичівської районної державної адміністрації. На жаль, я не міг бути присутнім під час усієї «дискусійної панелі», але навіть за кілька хвилин можна було зрозуміти усю важливість такого заходу.
Адже, видатки на освіту займають найбільшу частку бюджетних витрат громади, внаслідок чого немає можливості розвивати інші галузі та задовольняти інші потреби жителів об’єднаної громади. Так, під час основної доповіді звучало багато цифр, які характеризують фінансову спроможність освітніх установ.
Після зміни на загальнодержавному рівні формули освітньої субвенції, з місцевого бюджету доводиться ще більше дотувати галузь, адже у новій формулі не враховані ні оплата праці вихователів продовженого дня, ні заміни вчителів, ні, тим більше, оплата праці технічних працівників, енергоносії, підвезення та харчування учнів.
Також збільшились нормативи наповнюваності класів. Так, за формулою, в Семенівській громаді має бути 38 класів, а зараз є 52 класи, ставок директорів і завуча і за формулою 4,75, а нині є таких 11,5. В підсумку, на одного учня громади в рік витрачається близько 40 тисяч гривень, тоді як в місті, для порівняння – 15 тисяч гривень. Серед 51 ОТГ області, на жаль, Семенівська громада займає 49 місце по наповнюваності класів, яка складає від 20% до 60% від нормативу.
Але навіть за таких умов державного фінансування освіта Семенівської громади показує прекрасні результати завдяки тому, що з місцевого бюджету повністю покриваються всі необхідні видатки. Про це говорили на дискусійній панелі не тільки вчителі та чиновники від освіти, а й батьки та самі учні.
Після доповіді діти (голови учнівських парламентів) пішли в інший кабінет для того, щоб після почутого і побаченого представити своє бачення майбутнього своїх шкіл та потім свої прагнення у вигляді доповідей та малюнків представили на загал педагогічної дискусії. А після того, як діти описали на плакаті свою ідеальну школу, їх запитали: «А якби така чудова школа була б не у вашому селі, а у сусідньому, чи погодились би ви туди їздити вчитись?» На що діти одностайно відповіли: «Так». Тобто діти, на відміну від дорослих, нормально сприймають необхідність так званої «оптимізації» закладів освіти.
Натомість їх батьки іноді категорично проти такої перспективи, адже тоді доведеться школи з найменшою наповненістю закривати. Навіть тут, на заході, вони повторювали десь почуту інформацію про те, що десь хтось закрив школу і дітям доводилось за свої гроші діставатись до сусіднього села. Хіба що вони зможуть змінити свою думку після того, як буде завершено ремонт і термосанацію Хажинської школи, щоб батьки змогли все це побачити і порівняти.
На своїй сторінці у «Фейсбук» організатор заходу, заступник Семенівського сільського голови Людмила Колесник так описала те, про що дискутували дорослі і діти:
«Образ Нової української школи, в якій хотіли б навчатися учні, створений на дискусійній панелі “Перспективи розвитку освіти Семенівської ОТГ” 13 лютого. Дякую усім учасникам дискусії: сільському голові Семенюк Н. В., педагогічній спільноті в особі керівників закладів загальної середньої освіти та їх заступників, представникам батьківських комітетів, які виявили неабияку небайдужість, старостам громади, депутатам сільської ради: голові профільної комісії Андрійчуку І. А. та Ковалю Г.В. Особлива подяка члену обласної експертної групи з питань освіти, директору Корнинського опорного закладу Попільнянського району Миколі Можаровському за цікавий та цінний досвід. А наші діти були неперевершені, як завжди: розумні, креативні та чесні. І саме їх бажання, відображені на плакаті, що додається, мають стати основою стратегічного розвитку освіти в громаді».
Напевно, пройде ще не одна така дискусія, поки, нарешті, всі усвідомлять, що альтернативи процесу створення опорних шкіл та оптимізації їх філій – немає.