В понеділок вранці сотні людей в Бердичеві відклали всі термінові справи, полишили свої кабінети чи робочі місця, щоб прийти і провести в останню путь почесного громадянина міста, незмінного протягом останніх тридцяти п’яти років директора пивоварного заводу, відомого благодійника і мецената Леона Романовича Ліпецького.
В результаті раптової хвороби його серце перестало битись минулої суботи несподівано для близьких і рідних, для сотень його друзів, знайомих, колег та співробітників. Минулого тижня він був присутнім на засіданні виконавчого комітету міської ради, до якого входив останні десятиліття, де жваво обговорював питання порядку денного і, навіть, немало шуткував. Як завжди, приходив на роботу, їздив до рідних і друзів, і…
На траурному мітингу, який проходив в міському Палаці культури, всі виступаючі згадували добрим словом Людину з великої букви, яким був при житті та залишиться в пам’яті Леон Романович. Міський голова, керівники установ освіти, медицини, культури,громадських організацій, депутати міської ради, колеги з асоціації пивоварних заводів, друзі сім’ї згадували у своїх коротких промовах доброту і щирість, простоту та інтелігентність, працелюбність і благодійність Бердичівлянина, який за своє життя, крім офіційних нагород, здобув шану і подяку тисяч простих людей, які звертались до нього за допомогою, і ніколи не отримували відмови.
Керівники міста і району, нинішні і колишні, якщо і не виходили до мікрофону, то в тихих розмовах після мітингу згадували, як їм допомагав порадами і власним прикладом «старійшина» бердичівських директорів Леон Ліпецький, а на зустрічах у лазні, ініційованих ним, вирішувалось більше питань, ніж на бюро міськкому чи райкому партії.
«Якщо ти бачиш шматочок хліба, то не спіши його їсти, а подивись навкруги: може є хтось, хто потребує цього хліба більше», – таку житейську мудрість, розказану Леоном Романовичем, багато років тому згадав у такому спілкуванні один з присутніх.
Після офіційного мітингу труну з тілом покійника занесли на територію рідного йому пивзаводу, де робітники не могли стримати сліз, прощаючись з людиною, яка була справжнім батьком всього колективу і кожного окремого робітника. А потім траурна процесія пройшла по головній вулиці міста до Собору Святої Варвари, де відбулась панахида.
Світлу пам’ять про Великого Бердичівлянина збережуть в серцях і душах тисячі людей в Бердичеві, Україні та світі.