Нещодавно ми висвітлювали питання, яке гостро постало на розгляд Постійної комісії охорони здоров’я, освіти, культури та соціального захисту, спорту, туризму, молодіжної політики. Проблема, котра викликала численні суперечки та дискусії як зі сторони членів комісії, так і зі сторони присутніх у залі бердичівлян, до остаточного вирішення не дійшла. Йдеться про дітей-інвалідів, котрі в силу своїх проблем зі здоров’ям змушені проходити з батьками реабілітацію у відповідних закладах, аби покращити свій стан та якомога більше наблизити його до нормального, такого, як у звичайних дітей.
У нашому місті серед кількох закладів, призначених для проходження реабілітації дітей-інвалідів, найбільше, як вважають батьки та лікарі, відвідують Центр реабілітації по вулиці Генерала Луппова. Проте, як було зазначено раніше, даний заклад потребує фінансування для ремонтних робіт та утеплення. Сума, що її мають намір виділити на це, складає 185 тисяч гривень. Але, окрім цього, на комісії було підняте і питання розширення можливостей Центру, тобто організація тут денного перебування дітей. Після численних обговорень було вирішено організувати виїзне засідання, аби вивчити умови закладу, побачити, що там є і чого немає, запитати думку батьків.
У невеличкій залі, де раніше проводили прес-конференції та збори працівники міської лікарні, а нині тут розміщений деякий інвентар і Центр користується цією площею, зібралися не лише члени комісії, батьки дітей-інвалідів, але і депутати міської ради.
Як зазначила директор цього закладу Тетяна Осадчук, до них приходить велика кількість бердичівлян з хворими дітками або з такими, яким на перших етапах потрібна реабілітація. Станом на сьогоднішній день тут нараховується 125 записаних дітей з інвалідністю від народження до 18 років і ще є черги охочих. Для того, щоб пройти курс реабілітації, потрібно подати документи до Управління праці та соціального захисту населення. Далі, згідно наказу Міністерства соціальної політики, здійснюється діагностика дитини на відповідність фізичного стану, досліджується карта мовного розвитку та інші аспекти. Після цього відбувається засідання реабілітаційної комісії і призначаються заходи, спрямовані на покращення або підтримку здоров’я дитини.
Але тут виникає одна із проблем, яку хотіли б вирішити і батьки, і директор закладу разом з персоналом. Річ у тім, що курс реабілітації здійснюється півроку (за цей час тут лікується 24 дитини), а потім повторний курс можливий вже через рік.
Юрій Яремчук, член комісії, вважає, що варто було б, якщо вирішиться питання фінансування і будуть зроблені ремонтні роботи, розглянути можливість безперервної реабілітації дітей-інвалідів. Він зазначив, що це є важливим аспектом, адже чекати рік і у цей час бігати по іншим закладам чи лікарням – не найкращий варіант.
Саме ж питання фінансування викликало у секретаря міської ради Юлії Лефтер логічне питання. Дана структура утворилася та функціонувала, як державна. Тоді чому ж держава не здійснює фінансування? Та як виявилося, це було раніше, а зараз субвенції на цей заклад немає. Більше того, як зазначила Тетяна Осадчук, в Центрі все створювалося завдяки батькам та благодійникам. І взагалі державними центрами-реабілітації в Україні залишилося лише два – у Вінниці та в Миколаєві. До речі, з їхнім досвідом мають змогу батьки ознайомитися, поїхавши туди безкоштовно.
Та після обговорення ремонту закладу та надання розрахунків, що в цілому і складають суму у 185 тисяч (дивіться на фото), процес обговорення плавно перейшов до денного перебування дітей у Центрі. І знову люди у залі розділилися на 2 фронти. Знову згадали про дитячий садочок №7, в якому є дві зміни по 4 години – вранці та вдень. Крім того, тут є кухня, санвузол, враховується вікова періодизація дітей. Але пропозиція ця не знаходить підтримки ні у директора Центру, ні у батьків, хоча не йде мова про зміну закладу, а мається на увазі допомога, яку може надати Центр розвитку дитини №7, так як має приміщення для 4-годинного перебування та фахівців. Та судячи з усього, справа зовсім не в тому, що там не так нададуть реабілітацію, а в тому, що батьки не хочуть віддавати своїх дітей у садочок, де виховуються звичайні діти.
Окрім цього, прозвучала і пропозиція розширення площі Центру за рахунок тієї частини, що займає кабінет БЦЖ. Але ж і тут виникає дилема. У цьому кабінеті щодня роблять немовлятам щеплення, бо в лікарні, як заявив заступник головного лікаря, не вистачає приміщень, а з хворими маленьким дітям контактувати небезпечно.
Батьки виявили також бажання, щоб в Центрі були всі необхідні лікарі, аби не стояти в чергах в амбулаторіях чи поліклініці. Але проблема в тому, що всім цим спеціалістам потрібно буде платити заробітні плати, а тут нинішні кілька працівників працюють на півставки. Де ж брати гроші? Та й процедура ця потребує збільшення площі закладу з нинішніх 27 квадратних метрів, а кабінет БЦЖ перемістити немає куди.
Пройшовшись маленьким кабінетом, маленьким куточком, виділеним Центру для ЛФК, та санвузлом, в який не проїжджає інвалідний візок навіть, комісія вирішила обговорити далі це питання в міській раді, аби на сесію винести проект рішення і заодно подумати, як зробити краще для Центру та дітей, котрі в ньому лікуються. Між іншим, звучала і пропозиція створити один єдиний Центр реабілітації, включивши в нього вищезазначений Центр, заклад по вулиці Руській та Центр реабілітації «Насіння Надії», але це вже, як вирішили всі, потрібно розглядати більш детально.