Збудовані для годиться пандуси з крутим, карколомним підйомом, вузькі двері, високі пороги і бордюри перетворюють на екстремальний квест будні маломобільних груп населення. Про безбар’єрний доступ до усіх закладів соціальної інфраструктури чітко написано в українському законодавстві, але часто на практиці все це лишається на папері, а люди з обмеженими фізичними можливостями продовжують долати перешкоди на шляху у магазин, аптеку та, навіть, лікарню.
На скільки доступні для людей, які мають певні обмеження у пересуванні через фізичні недуги, лікувальні заклади перевірили у Бердичеві представники Житомирської обласної громадської організації людей з інвалідністю «Молодь. Жінка. Сім’я.» спільно з Бердичівською міською громадською організацією інвалідів-візочників «Стимул» та обласним комітетом доступності Житомирської обласної державної адміністрації, представниками департаменту праці та соціального захисту населення ЖОДА, управлінням охорони ЖОДА.
Виїзний аудит доступності медичних послуг в лікувальних закладах міста Бердичева пройшов 6 квітня, у середу. Члени комісії перевірили Житомирський обласний військовий шпиталь ветеранів війни по вулиці Європейській, 52, Бердичівську центральну районну лікарню по вулиці Житомирській, 85, Бердичівську міську лікарню по вулиці С.Сломницьких, 1. Розпочали свою роботу члени комісії з міської лікарні, завітавши спершу у поліклініку, а потім у центр жінки та одне з відділень закладу.
Завдяки співпраці громадських організацій, що опікуються людьми з особливими потребами та посадовців у Бердичеві, проводиться робота з покращення доступу до об’єктів соціальної сфери.
На переконання Юрія Яремчука, голови спілки інвалідів-візочників «Стимул», депутата міської ради, нинішній аудит дасть можливість виявити і усунути наявні недоліки та зробити кращим доступ до лікарні. За словами депутата, уже прийняті поправки до програми охорони здоров’я, розраховані на якісні зміни у сфері надання медичних послуг людям з обмеженими можливостями, які пересуваються на візках, мають проблеми опорно-рухового апарату.
Під час своєї роботи члени комісії пройшли той шлях, який проходить людина з інвалідністю, відвідуючи будь-який медичний заклад – від входу, реєстратури і аж до кабінетів лікарів. Маючи при собі спеціальні анкети, розроблені експертом з доступності Ярославом Грибальським, присутні мали змогу одразу ж відзначити в них побачене.
Для маломобільних груп населення, до яких відносяться не лише інваліди на візках, але й люди похилого віку з палицями, люди з поганим зором, на милицях, на таких соціальних об’єктах важливо все: покриття підлоги, маркування, контрастність стін та підлоги, ширина та кількість дверей, висота довідкового віконечка і багато чого іншого.
В холі поліклініки експерти одразу ж зауважили зависоке для людей на візках вікно у реєстратурі. За нормативами, хоча б одне з наявних має бути на висоті не більше 80 сантиметрів від підлоги. Не порадували і туалети на першому поверсі – завузькі двері і геть непристосовані кабінки.
Зате до Центру жінки та нещодавно відремонтованого приймального відділення майже не було зауважень. За словами експерта Володимира Пашинського, в Україні більшість споруд збудовані на високих фундаментах, за старими, ще радянськими нормативами, коли інтереси маломобільних груп населення не враховувались, тож добудувати пандуси, які б на сто відсотків відповідали нормативам зараз вкрай важко.
«До багатьох відділень люди з обмеженими можливостями можуть потрапити, але не можна сказати, що це вільний доступ, тож ще є над чим працювати», – каже заступник міського голови Михайло Гайченя. «Доступність – це в першу чергу забезпечення фінансування необхідних робіт, щоб люди з обмеженими можливостями скрізь почували себе комфортно», – переконаний посадовець.