У боротьбі за незалежність та суверенітет своєї держави проводять свої дні ось уже третій рік українські сини. Запеклий ворог увірвався на територію, де панував мир та спокій, і змусив молодих хлопців та чоловіків взяти зброю до рук і захищати свою Батьківщину.
Тисячі військових, не роздумуючи, пішли туди, де спокійне та мирне життя людям хіба що сниться. Щоденно вони боролися і продовжують боротися з ворогом, щоб захистити свої сім’ї, щоб і дорослі, і дітлахи не чули вистрілів та вибухів, не жили щохвилини у страху, а могли радіти ясному сонечку та мирному блакитному небу. І такими Героями були, є і залишаються бердичівляни, котрі одними з перших показали усім приклад мужності та хоробрості.
Шкода тільки, що для декого цей бій уже закінчився… Для того, а точніше тих, хто не повернувся додому живим, а віддав своє життя кривавим «лапам» війни. Шкода, що про цих бердичівських воїнів добра довелося дізнатись не у часи їхнього безтурботного життя, а у грізні часи війни, яка це життя у них забрала.
Тепер ці герої назавжди поселилися у серцях бердичівлян. Тепер їхні мужні обличчя, викарбовані на меморіальних дошках, зустрічають школярів навчальних закладів, куди вони колись і самі з радістю в очах та мріями в душі приходили щодня.
Напередодні відзначення Покрови Пресвятої Богородиці та Дня захисника України представники міської влади, депутати, військові побратими, воїни-інтернаціоналісти, школярі та усі небайдужі бердичівляни вшанували пам’ять загиблих Героїв, які віддали своє життя, повставши проти ворога. Теплі та щирі слова лунали з вуст тих, хто особисто знав полеглих під час боїв військових, та тих, хто просто вдячний їм за захист. Покладанням квітів до підніжжя меморіальних дошок справжнім синам України та до пам’ятника Героям-захисникам України на території бердичівської військової частини усі присутні висловили вдячність загиблим воїнам за відважність та хоробрість.