Напередодні Міжнародного жіночого дня у середу, 4-го березня, у Бердичеві відбулося відкриття традиційної виставки, присвяченої квітам, весні та прекрасній, але водночас дуже сильній половині людства.
Члени спілки вільних художників і народних майстрів Бердичева «Вернісаж» Микола Романчук, Володимир Татаринцев, Юрій Кисельов, Мар’ян Загородній, Павло Жигадло, Олександр Войтко, Ольга Дзюрбей, Олександр Алимов, Юрій Чебоненко, колишній директор Бердичівської художньої школи Микола Яцюк та наймолодша членкиня (використання фемінітиву вважаю просто необхідністю, зважаючи на тематичність заходу) вищезгаданої спілки Світлана Пушкарук презентуватимуть свої живописні напрацювання у міському краєзнавчому музеї до 20 березня, тому всі охочі зможуть насолодитися творами мистецтва, що вийшли з-під їх пензля чи, в рідших випадках, олівця.
Незважаючи на те, що творчість – це завжди диво для душі, мені, як молодій представниці жіночої статі, часом стає трохи ніяково від такого загальноприйнятого та особисто для мене – застарілого розуміння свята всіх жінок. Чомусь на виставці були присутні зображення лише гарних усміхнених дівчат та квітів, тим часом, коли в моїх думках спливали століття боротьби жіноцтва за свої права на рівні з чоловіками, адже з самого початку саме це було основною ідеєю свята.
Не з докором, а просто з дружнім нагадуванням зазначу, що жінка – це людина, що, перш за все, сама обирає те, якою їй бути, і нехай для когось, як і для мене, це свято буде уособлювати силу замість краси та бажання досягнути кращого.