Бурхливі емоції, пристрасть із домішками божевілля, хитрість вперемішку з шаленістю – і це ще не весь список того, що змогли побачити бердичівляни на сцені «Музично-драматичного театру на Європейській», куди вони завітали у четвер, 12 квітня. Така інтригуюча назва «І тільки смерть розлучить нас» і справді змусила глядачів з цікавістю та захватом спостерігати за перебігом подій гостросюжетного спектаклю за п’єсою класика італійської драматургії Альдо Ніколаї.
Італійські пристрасті у виконанні знаменитих українських акторів, та ще й українською мовою, викликали фурор серед бердичівлян, котрі майже після кожної сцени сипали оплески на адресу незрівняного акторського складу. Така довершена картина з нотками гумору втілилася в реальність завдяки відомому українському режисеру Валерію Астахову, художньому керівнику Євгену Паперному та продюсеру Олегу Шпанчуку.
Всі кола пекла, лікарня, в’язниця і божевільня, куди через жінку потрапляв один головний герой вистави та які свого часу оминав інший, ефектно були зіграні на сцені відомими акторами, яких зазвичай бердичівляни бачили лишень з екранів телевізорів, та залишили приємні враження.
Катерина Кістень – зірка серіалів «Коли ми вдома», «Слуга народу» та багатьох фільмів, народний артист України Остап Ступка, а також театральний актор та зірка серіалу «Возвращения Мухтара» і теж не одного десятка фільмів Костянтин Костюшин змусили глядачів посміятись від душі і неабияк похвилюватися за головного героя.
За сюжетом вистави-комедії Єва та Бруно випадково зустрілися на одному з пляжів, де й почалося знайомство з конфлікту і зізнання жінки у випадковому зіткненні її автівки з автівкою цього чоловіка. Стриманий і ввічливий синхронний перекладач, який звик, що в його житті все відбувається чітко за планом, розмірено, без будь-яких проблем та ексцесів, через цю несамовиту жінку опиняється спочатку у лікарні з численними переломами після аварії, потім – у в’язниці у якості підозрюваного в ненавмисному вбивстві 2 людей у цій же аварії, а далі жінка доводить його і до божевільні.
І в кожному новому для нього місці його чекала все та ж Єва, аби розрадити, піклуватися та підтримати у важку для Бруно хвилину. З ніг на голову перевернулося життя головного героя, та ненависть і бажання придушити жінку обернулося у пристрасне кохання. І все б нічого, якби Єва не виношувала підступний план – вбити свого чоловіка Маріо, у чому й мав допомогти їй Бруно, а точніше – він і мав реалізувати цей план. Та все пішло не так, бо чоловік і коханець знайшли спільну мову і навіть стали справжніми друзями.
У фіналі «смерть таки розлучила»… Єву, Бруно та Маріо. Проте неочікувано помирає Єва, а до підніжжя її статуї двоє чоловіків з «печаллю та смутком» приносять квіти і апельсини, котрі так любила вона, і так ненавиділи вони…