Кожен з вас добре знає про єдину в році чудну ніч, що за дуже стародавніми українськими традиціями несе в собі непереборну міць і загадковість. Згідно з народними віруваннями колись люди жили з різними чистими та не дуже істотами в злагоді, знали їх і поважали, хоч іноді й побоювалися грізних їхніх витівок.
З часом ми втратили можливість бачити та спілкуватися з ними: істоти поховалися в дрімучі ліси, глибокі води та безлюдні краї. Люди кажуть, в році існує одна лише ніч, здатна подолати всі кордони між цим світом та потойбічним – ніч на Івана Купала. Протягом багатьох років це свято люди зустрічали в різних селах, де їжа, музика та танці довго не зупинялись, породжуючи радість в серцях всіх присутніх. Лідерами по чисельності гостей поблизу Бердичева з року в рік виявляються с. Немиринці, де святкування відбувається за сприяння Павла Жебрівського, та с. Іванківці, де раніше гучно святкувало півміста і піврайону.
Бердичів традиційно не сильно відрізнявся масштабами проведення цього дійства, за винятком далекого 2003-го року, коли редактор газети, статтю якої ви зараз читаєте, також мав змогу спробувати себе у організації подібного заходу.
На той раз святкування зовсім не вписувалося в звичний для всіх формат, та, за словами працівників парку, ні до того, ні після не було таких прикладів, коли бердичівські каруселі в парку ім. Т.Г. Шевченка не переставали катати, гойдати та веселити своїх відвідувачів аж до першої години ночі. Рок-фестиваль «Ніч на Івана Купала» – так називалося те справжнє свято, що зібрало докупи так багато бердичівлян, переважно молодих і безжурних. В програмі були виступи різноманітних рок-виконавців, конкурс дефіле в купальниках, співи кришнаїтів та і взагалі всіх активних бажаючих.
Але це було цілих 14 років тому! Що ми маємо в Бердичеві на даний момент? Ініціативу на святкування Купала цьогоріч взяв молодіжний центр «М-формація» разом з бердичівським студентом фольклористом Захаром Давиденком та командою, яку він створив зі своїми одногрупниками та знайомими. Вони вже робили пару заходів у місті, присвячених українському фольклору, наприклад, лекція «Хто такі русалки та як не бути залоскотаним», що відбувалася в міській дорослій бібліотеці, де власне і знаходиться осередок молодіжної формації, та українські народні танці на центральній площі міста . Влаштоване ними святкування Івана Купала відбувалося 2 липня у міському ботанічному саду.
Насправді, це була лише перша спроба цих молодих активістів, тому їм можна пробачити деякі неточності, як проведення дійства за п’ять днів до початку самого свята та відносна немасштабність (все відбувалося з 6-ої до 8-ої години вечора). Хоч святкування було недовгим, та емоції всі отримали дуже теплі. У програмі було спалення опудала, хороводи, народні танці та традиційні стрибки через багаття, закінчилося все плетінням вінків та киданням їх у воду на зворотньому шляху. Найбільшим плюсом цього свята був, на мій погляд, правильний підбір локації. Наш ботанічний сад – ідеальне місце для подібних подій. Дуже хочеться, щоб це святкування повторили і в наступному році, доклавши до його організації ще більших зусиль: було б краще доповнити його ширшим вибором розваг, розтягнути його у часі і, звичайно, провести належну рекламу.
Також традиційно вже 7-го липня був святковий концерт в парку культури та відпочинку. Проте нічого нового там ми побачити не змогли. Гарно прикрашена сцена, на якій танцювали одні й ті ж 4 дівчинки, тільки в різних костюмах, трішки пісень та віршиків, а навколо сиділи пенсіонерки і матусі з дітьми (їх була меншість). Цим організаторам я б побажала більше запалу та відійти нарешті від звичних та «для галочки» форм святкування, які давно вже не можуть захопити широку аудиторію.
Загалом спроби зробити щось варте в нас є, та вони поки що не можуть конкурувати із звичними для всіх сільськими гуляннями на честь свята Івана Купала.
Фото взяті зі сторінок соціальної мережі “Фейсбук” Світлани Шмигельської та Дмитра Печенюка
Вітаю !
Захід було проведено раніше не через незнання точних дат, а з метою залучення музик. Міст, де святкують Івана Купала – багато, а от музик, на превеликий жаль, ні.
Ну і з приводу реклами і тривалості.
Абсолютно усе в цьому світі вимагає фінансової підтримки з боку зацікавлених людей, які чомусь так і не з’явилися на горизонті.
Шкода, що апаратура нізвідки сама не з’являється, а три людини не може організувати захід на усе місто. Дуже шкода