Фоторепортаж — РІО Бердичів

Вівторок, 24 Жовтня

Увійти

Зареєструватися


Фоторепортаж

У понеділок, 11 вересня 2017 року, у місті Києві відбулася нарада з питань розвитку сільської медицини і впровадження медичної реформи за участю Президента України Петра Порошенка та Віце-прем’єр-міністра – Міністра регіонального розвитку, будівництва та ЖКГ Геннадія Зубка, а також лікарів і представників органів місцевого самоврядування.

За гарною традицією, напередодні Дня Перемоги у нашому місті проходить вшанування людей, які наближали це світле і сумне свято. Пригадали звитягу та героїзм в роки Другої світової війни і п’яти героїв Радянського Союзу, які проживали у Бердичеві. Мітинги і покладання квітів до меморіальних дошок, встановлених на честь Григорія Найдіна, Василя Аліна, Всеволода Ривжа, Валентина Шевиріна, Франца Кучерова, відбулись у четвер, 6 травня.
На урочистостях, організованих міськими школами та ліцеями, молодь запевнила, що берегтиме пам’ять про подвиг прадідів, стоячи на варті миру.

Вулиця Європейська у Бердичеві вказує всім напрямок до міських авто- і залізничного вокзалів, тонко натякаючи на те, що саме так з нашого міста можна потрапити у Європу або, принаймні, у Жмеринку чи Козятин-сіті. Хотілось би, звісно, щоб саме ця центральна вулиця виглядала дійсно відповідно новим табличкам – чистою, з рівними тротуарами і дорогою, з ошатними будиночками і деревами, що тягнуться вздовж алеї Лонського.

Але поки що жодні таблички з новими назвами не в змозі закрити калюжі, що стоять після дощу на її тротуарах, своїм виглядом нагадуючи стомленим спекою бердичівлянам, які хочуть у відпустку, моря, озера та річки. Не кращою після дощу виглядає і велодоріжка, що на якийсь час перетворюється на велокалюжку чи велодуш, через те, що на новому тротуарі не передбачена система зливу води.

Випадково чи за іронією долі на цій вулиці з’явилась табличка, яка більш точно передає зміст і бердичівську реальність. На одному з будинків нещодавно з’явилась табличка, на якій вулицю Європейську перейменували на Европейську і все одразу ж стало на свої місця: і калюжі, і подзьобаний місцями тротуар, затоплений після дощу - все у нас по-европейськи.

Історія каже, що перший парад з нагоди Дня Перемоги над фашистською навалою, який проходив у Москві 24 червня 1945 року, припав на не дуже погожу днину. Тоді небо плакало дощем за героями, які так і не повернулись з фронтів Великої Вітчизняної війни. З тих пір минуло вже 68 років за які погода змінювала свій настрій – то сумувала за полеглими дощем, то бризкала довкола сонячні промені радості, які золотом орденів сяяли на грудях переможців.

Втім, за будь якої погоди ті, хто завзято воювали на фронтах і в тилу, після Великої Вітчизняної війни з таким же завзяттям, відбудовували країну і зуміли виростити кілька поколінь, які щороку саме 9 Травня виходять на паради присвячені Дню Перемоги, щоб подякувати живим і пригадати загиблих прадідів-фронтовиків.

На землю прийшло світле і радісне свято – Воскресіння Ісуса Христа – Великдень! Грає всіма барвами сонце, зігріваючи землю благодатним сяйвом. Буяє життя: квітне природа, кожна душа окриляється і співає. В серцях – Пасхальна радість… Лунають церковні дзвони, сповіщаючи: «ХРИСТОС ВОСКРЕС!».

В одному слові Жінка сказано багато. Тисячолітня історія людства осяяна жіночою мудрістю та красою. Завдяки життєвій насназі, силі та величезному терпінню жінок, продовжується людський рід на Землі. Кожна жінка - берегиня роду людського, яка народжує і виховує, передаючи з покоління в покоління традиції високої духовності, культури та працьовитості. 

Мабуть кожен з нас в дитинстві мріяв потрапити на кондитерську фабрику, хлібзавод, в лимонадний цех та на інші виробництва, що випускають смачні продукти. Раніше, такі екскурсії проводились і в нашому місті, адже було чимало заводів і фабрик, які забезпечували і продукцією і роботою не лише бердичівлян.  

Часи змінились і зараз екскурсії на виробництва відійшли в небуття з певних причин, адже заводи-гіганти ледь жевріють, або борються за виживання в жорстоких умовах конкуренції. 
Однак, в усі часи є продукція, яка залишається поза конкуренцією в оселях усіх людей – це хліб.  Пшеничний, чи житній, він завжди був і залишається незмінним і бажаним гостем в кожному помешканні. 

Кожного року 19 січня Українська Православна Церква радісно та урочисто святкує Хрещення Господа Бога і Спасителя Нашого Ісуса Христа (Святе Богоявлення). Свято Хрещення Господнього розкриває нам велику таємницю благочестя і справу Божої любові до усього людства. Увесь світ долучається до Божого плану спасіння, зцілення, прощення та оновлення у водах ріки Йордан. У Таїнстві Хрещення людина вмирає для гріха і воскресає для святості й цілісного, повноцінного буття з Творцем.

Цикл новорічно-різдвяних свят добігає свого завершення. Цими вихідними українці відзначать Водохреща - третє і завершальне велике свято різдвяно-новорічного циклу, яке православні та греко-католицькі християни відзначають 19 січня. Протягом усіх святкувань колядки співаються безперервно у всіх куточках країни. У цих співах відображена наша багата історія, музичне та змістовне  розмаїття колядок вражає. 
Що можна сказати про зиму? Краще вийти і подивитись на неї, ніж щось говорити. Сотні слів не замінять неповторне відчуття польоту, коли послизнешся на вулиці… А ця прекрасна каша зі снігу і суміші, якою посипали, де-не-де тротуар і проїжджу частину, що до вечора підмерзне і стане майже нездоланним бар'єром для людей і машин! Чистять вулиці лише центральні і там, де їздять контролюючі органи (дорога до будинку міського голови), ну й прекрасно – розчистили хоч десь! 
Іноколи в деталях можна побачити суть чогось глобальнішого. Третього грудня в нашій країні всі згадують про людей з обмеженими можливостями. Їм представники влади вручають подарунки, продуктові набори, матеріальну допомогу і всіляко підкреслюють свою увагу до них. Але інколи чиновники за своїми турботами забувають про дрібниці з яких і складається наше життя. 
Погодні умови третього грудня, коли відзначається Міжнародний день інвалідів, в Бердичеві, як і скрізь по Україні не надихали. Мокрий сніг і вітер миттєво перетворили вулиці на ковзанку. Сходи міського Палацу культури імені Олексія Шабельника, де проходив захід до Міжнародного дня інвалідів, швидко вкрились льодом і перетворились на каток. 

Зима цього року вже навідалась в Бердичів наприкінці осені. Перший цієї осені снігопад засипає вулиці Бердичева. Мокрий лапатий сніг, торкаючись землі розтає, спливає водою, обіцяючи землі й деревам, що повернеться, але трохи згодом і вони радіють йому. А люди зовсім не раді першому снігу – він їх застав зненацька. Жінки бігають магазинами шукаючи відповідне погоді взуття, а чоловіки готуються перезувати свій транспорт. Втім, синоптики втішають, що лиш протягом найближчих трьох днів на бердичівлян очікують похмурі дні з дощем та заморозками, а ближче до вихідних буде знову потепління – від 7 до 13 градусів тепла.

У нашому швидкоплинному ритмі життя ми не завжди встигаємо помітити усієї тієї краси, що оточує нас. А вона зовсім поруч, а точніше – скрізь… Усе наше місто потрапило в полон жовто-багряної цариці – Осені, яка розфарбує усе довкола своїми улюбленими кольорами та відтінками. Примусити її зупинитись ніхто не може. Та й навіщо? Адже така краса буває раз на рік… 
І не просто творити, а й презентувати, ділитися з нею іншими і тим самим долучати їх до світу прекрасного та вічного – мистецтва. Воно у будь-яких своїх проявах здатне облагороджувати людину. А ще наповнювати нашу буденність яскравими тонами та барвами, звуками, словами, цікавими предметами… Люди, які уміють і з превеликим задоволенням створюють прекрасне, дуже часто знаходяться поряд з нами, але про їх талант більшість може і не здогадуватись. Виправити такий стан речей зуміли працівники районної бібліотеки 16 жовтня, де пройшла творча зустріч талановитих людей Бердичівської землі. 
Пожежна форма, примус, газострумінь, радіола, пристрої для гасіння пожеж з минулого століття, різноманітна література та безліч інших експонатів стали цінними надбаннями музейної кімнати, що була відкрита 1 жовтня у приміщенні Бердичівського професійно-пожежного паста № 39. Це місце, у якому зуміли передати бойовий дух пожежної справи усім, хто виявить бажання сюди навідатись і ознайомитись з музейними експонатами, деякі з яких збереглись до нашого часу аж з XVIII століття.

На правах реклами

РІО Бердичів
 
Видання "РІО Бердичів"
Головний редактор: Олександр Доманський
Адреса: вул. МЮДа 6 м. Бердичів,
Житомирська обл., 13300 Україна
Телефони редакції: 
04143 2-15-73, +38096-256-67-50
E-mail: rioberdychiv@gmail.com
Веб сайт: 

Використання будь-яких матеріалів, розміщених на сайті, дозволяється за умови посилання на "РІО-Бердичів". Для інтернет-видань – обов'язкове пряме відкрите для пошукових систем гіперпосилання. Посилання має бути розміщене незалежно від повного або часткового використання матеріалів, в підзаголовку або в першому абзаці матеріалу. Редакція "РІО Бердичів" не несе відповідальність за матеріали авторів розділу “Блоги”.