Для цього всі вони приїхали в Бердичів та завітали до найбільшого в місті концертного залу в МПК ім/ О. Шабельника. У четвер тут святкували своє 80-річчя працівники державного підприємства «Бердичівське лісове господарство». Адже ліси, якими опікується підприємство, розкинулись на території Бердичівського, Чуднівського, Любарського та Романівського районів.
Але першим вітав і керівника, і весь колектив лісівників міський голова Бердичева Василь Мазур. Він розпочав вітальний виступ словами: «В нас лісу немає, зате є чудове підприємство з мудрим директором на прізвище Мудревський…». І якщо щодо другої тези сперечатись не варто, то твердження, що в Бердичеві немає лісу, навряд чи відповідає дійсності. Адже на території міста в мікрорайоні Завідня розташовано кілька гектарів хвойного лісу.
Та навряд чи люди, які зібрались цього дня в залі МПК, звертали увагу на такі тонкощі. Цього дня вони приймали привітання і поздоровлення з нагоди двох дат: вже описаного вище 80-річчя підприємства та з нагоди Дня працівника лісу – професійного свята, яке відзначається щорічно в третю неділю вересня.
На сцену піднімались і керівники підприємства, і десятки його рядових співробітників, лісники, водії, майстри та бухгалтери. А в проміжках між врученням грамот і премій присутніх вітали солісти та колективи міського Палацу культури гарними піснями і танцями.
Керівник обласного управління лісового господарства Андрій Борисович Курінський привітав колектив із Днем працівників лісу та запросив всіх бажаючих продовжити святкування наступного дня ще й в Житомирі, де в гідропарку будуть святкувати його всі лісівники області (крім працівників агролісу – ред.).
Але найбільш щирим вітанням як всіх працівників лісгоспу, так і його ветерана, нині Заслуженого працівника лісової галузі України та почесного громадянина Бердичівського району Григорія Михайловича Івасюка, стала пісня про Батька у виконанні його доньки Алли Стеценко. Поки звучала пронизливо-душевна пісня, а в залі було темно, не раз і не два Григорій Михайлович стирав з обличчя чоловічу сльозу.
Було цього дня ще багато вітань і побажань, і довго не розходились та не роз’їжджались з міського Палацу культури та з Бердичева представники однієї з найгуманніших професій на землі.