Що б там не говорили про Литвина, але саме наш земляк, будучи спікером у 2004 році, зумів відвернути небезпеку силового протистояння, чого не зуміла зробити ни-нішня влада.
Лише після пролитої крові, серії захоплень і погромів адміністративних приміщень депутати Верховної Ради, нарешті, схаменулись і пішли на взаємні поступки. Відмінено ряд законів, прийнятих наспіх 16 січня, прийнято відставку прем’єр-міністра Азарова, йдуть подальші переговори по стабілізації політичної обстановки.
Думаю, що коли кожна з сторін будуть дотримуватись домовленостей, то є, хоч і слабка, надія на оздоровлення обстановки в Україні.
Та й і Януковичу потрібно активніше підключатись до врегулювання ситуації. Адже її затягуванням він залишив напризволяще своїх голів обласних та районних адміністрацій.
А щодо проведення чергових чи дострокових виборів президента, то це буде у правовому полі, чи по Тичині: «Хай чабан, – усі гукнули, – за отамана буде!»?