Боротися з символами комунізму набагато легше, ніж з його наслідками, про що свідчить діяльність Бердичівської влади останніх тижнів. Міська рада та її виконавчий комітет з великим ентузіазмом взявся виконувати нещодавно прийнятий закон «Про декомунізацію…», і в цьому добився чималих успіхів. Так, швидко визначили перелік вулиць, які мають «комуністичне » коріння і урочисто направили запит в Київ, чи бува не промахнулись вони з цим самим корінням.
І ось, черговий приклад успішної боротьби з серпами та молотами показали комунальники в четвер по обіді. Саме під час проведення сесії міської ради (тобто, коли більшість громадських активістів різного спрямування зібрались в міськвиконкомі), потужна техніка розпочала демонтаж пам’ятного знаку, розташованого на розі вулиць Житомирська (колишня Леніна) та Петровського (колишній революціонер).
Колись на цьому пам’ятнику були ще цифри (спочатку 20, а потім 25), які вели відлік від Перемоги 1945 року, і ми малими, щоразу обходили його, коли йшли з їдальні шкіроб’єднання до літнього табору, розташованого в клубі, або до бібліотеки чи кінотеатру. Немає тепер ні заводу, ні клубу, ні бібліотеки, то ж справедливо вирішили, що пам’ятнику тут теж не місце.
Цілком вірогідно, що на цьому місці незабаром може постати ще якийсь магазин чи ресторан, а може просто, черговий бігборд, адже ділянки на центральній вулиці міста як цінувались в комуністичні часи (для агітації та пропаганди), так і в нинішні часи – для реклами.
На жаль, комунізм вріс в серця і душі українців значно глибше, і вирвати його з коренем так, як цей серп, за п’ять хвилин аж ніяк не вдається. Багато людей до сьогодні сподіваються, що держава повинна за них думати, їх годувати, навчати і лікувати. А ще – дати квартири, пільги, субсидії і дотації. Лишається лише сподіватись, що знесення комуністичних символів на двадцять четвертому році незалежності України все ж прискорить цей процес.
“Немає тепер ні заводу, ні клубу, ні бібліотеки, ” – а накуя папуасам библиотеки и заводы ))), в польше батраки нужны ))) за 500$ работать по 12 часов))
И в жизни хомячков наступил перелом: нямка стала дешёвой, газ-бесплатным, вода в кране чистой, медицина доступной, и зарплата минимальная в 500 евро.