або
Як би щось змінити, нічого не змінюючи?
Саме такими словами можна охарактеризувати результат двогодинної наради в Бердичівській районній державній адміністрації. В актовій залі зібрались майже всі сільські голови, голови комісій та фракцій районної ради. керівники районних установ та відділів, журналісти та активісти.
Тема наради – об’єднання територіальних громад. Причина її скликання – необхідність надання пропозицій до обласної держадміністрації щодо адміністративно-територіального устрою Бердичівського району для внесення їх в перспективний план реформування області.
Присутні за столом президії голова та заступник районної ради, керівник апарату та голова райдержадміністрації та сільські голови, які сиділи в залі, майже годину не могли вирішити, хто ж повинен давати пропозиції для дискусії, а хто – їх обговорювати. Сільські голови стверджували, що ті, хто запросив їх на нараду мали б мати вже сформульовані пропозиції, натомість “трибуна” хотіла те ж саме почути від сільських очільників.
Я задав питання до організаторів щодо регламенту наради, чи запрошували вони представників сусідньої територіальної громади, яка межує з Гришківцями, Хажином, Вел. Низгірцями та Скраглівкою, тобто, Бердичівської міської територіальної громади? На що почув негативну відповідь. І уточнення від голови РДА, що Мазур в Києві, а без нього все одно ніхто нічого “не рішає”…
Як на мене, то можна було б запросити хоча б членів спеціальної робочої групи, створеної напередодні на спеціальному засіданні виконкому міськради. Але подальша дискусія виявила, що ні в залі, ні в президії цього дня не виявилось бажаючих вести конкретну і предметну розмову про перспективи реформувань. Натомість раз по раз лунали заяложені лозунги: “зберегти район”, “відродити село”, “послухати громаду” і т.д. і т.п. А у виступах чітко просліджувалась обережність і бажання не говорити нічого такого, що б зменшило рейтинг потенціальних учасників майбутніх місцевих виборів.
Знову і знову одна сторона (сільські голови) та інша сторона (представники РДА) пробували перекласти відповідальність одна на одну і за непідготовку фінансових розрахунків для дискусії, і за проведення або непроведення “оптимізації” шкіл, та ще за кілька болючих тем, які не вирішуються в районі роками.
Знову говорили про попередні плани реформувань, які передбачали створення восьми, десяти, шести чи чотирьох територіальних громад, і навіть про зовсім радикальні – розділити район на дві громади навпіл, але врешті решт вийшли на думку, яка прямо не нав’язувалась з президії, але активно підтримувалась: один район – одна громада.
Мою пропозицію про те, що об’єднана громада має включати в себе в першу чергу і Бердичівську міську, тому що це логічно, тому що це економічно, тому що це просто і зрозуміло для людей, “взяли в штики” обидві сторони дискусії. Голова РДА проти, тому що буцім то міський голова йому сказав, що “не візьме” весь район, а лиш заможні приміські села. Сільські голови проти, бо з ними тоді, мовляв, взагалі ніхто не буде рахуватись ( як то сьогодні сильно рахуються).
Як буде сформульована офіційна пропозиція району для представлення в ОДА ми постараємось проінформувати наших читачів, а поки що дискусія, напевно все таки продовжиться як в сільських громадах, так і на другій “таємній вечері” на яку запрошено всіх депутатів районної ради. Тоді залишиться ще провести вечерю з депутатами міськради, і коло замкнеться – Бердичів і район до реформавання будуть готові остаточно.
Пане Олександре, дуже дякую за статтю, якби не вона, то й не знав би про таке. Адже голів комісій та фракцій районної ради запросили, а депутатам міської ради про це знати не можна, бо й справді “Мазур в Києві, а без нього все одно ніхто нічого “не рішає”… Мазур вже провів якісь перемовини, вже “бере” якісь багаті села, а якісь бідняцькі відкидає… Обєднання – собачий притулок №2: вибори на носі – бурхлива діяльність по залученню “нового незіпсованого” електората, який ще не знає, що РЕАЛЬНО в місті робиться…