В країні мало людей задоволених владою. Але ідучи на чергові вибори вони чомусь обирають не молодих енергійних людей, які є патріотами своєї країни і прагнуть змінити щось на краще, а вірять гучним лозунгам про те, як ми будемо жити: «жити по новому!»
Більшість впевнена, що всі «гребуть», тому нехай залишаються ті, що й були. І дійсно усе лишається, як і було. Але при цьому розмови поза очі і прохання про допомогу ходять по колу.
Я нещодавно побувала на зустрічі у місті Козятині. Це була дружня бесіда між депутатами, на якій були присутні представники різних міст: депутат Бердичівської міської ради С.І. Лужанський, депутат Вінницької міської ради Максименко Ю.В., депутат Вінницької обласної ради Колесник І.М. та мер м. Козятин Пузир Олександр Дмитрович. Було обговорено багато питань. Олександр Дмитрович поділився своїми досягненнями та розповів про новостворені програми допомоги людям і дітям, а також розповів про нові прагнення по вдосконаленню та поповненню бюджету.
Зайшовши до Козятинської міської ради, признаюсь, була здивована, адже одразу побачила напис «ведеться відеоспостереження», навіть в самому кабінеті мера є камера відеоспостереження. Я вирішила поцікавитися, чи вона працює, і відповідь мене вразила: «Так, мені нема чого приховувати!». Мер також додав: «Я сам виявив бажання встановити камери, щоб люди бачили, чим займається мер та його підлеглі, тим більше, що це не суперечить Закону України». І на мою думку – це вірно. Ми обираємо владу, а вони є слугами народу, і народ має право знати, що не помилився у виборі».
Депутат Вінницької міської ради Максименко Юрій Володимирович поділився досвідом м. Вінниці стосовно створення муніципальної інспекції з благоустрою міста та розповів про те, як вона працює і впливає на регулярне поповнення бюджету. Ця розповідь сподобалась усім і депутати домовились про перейняття досвіду стосовно створення такої інспекції.
Хоча депутат Бердичівської міської ради С.І. Лужанський ще півроку назад подав пропозицію меру Бердичева та розробив положення про створення муніципальної інспекції з благоустрою міста, та, мабуть, зайві кошти місту не потрібні і відповіді, які отримує С.І. Лужанський, звучать так: «Це суперечить чинному законодавству». Невже в одній країні на кожне місто свій закон? Оце так колапс!
Далі річ йшла про закупівлю десяти дитячих майданчиків, їх встановлення та допомогу незахищеним верстам населення. У м. Козятині існують дві програми допомоги людям: медична, яка передбачає допомогу у розмірі до 2000 гривень, та депутатська – до 1000гривень. Місто Козятин менше, ніж Бердичів, і бюджет у два рази менший, але люди чомусь у мера Козятина на першому місці, ніж власний гаманець.
А саме цікаве, що було в розмові, це те, що місто відмовилось від програми кредитування для заміни труб водопостачання, хоча ситуація з водою в них не менш загострена, ніж у Бердичеві. Зате причина відмови вельми розсудлива. Підрахувавши витрати та відсотки по кредиту, Олександр Дмитрович дійшов висновку, що місто не в змозі віддавати більшу частину бюджету для повернення кредиту, адже Козятин залишиться без необхідних для розвитку коштів. І вельми не раціонально залишати величезні борги своїм наступникам. Зі слів мера: «Не по-людськи це!».
Зізнаюсь, Пузир О.Д. вражає своєю людяністю та відвертістю. В наш час таких людей при владі не вистачає.
І наприкінці своєї розповіді хочу провести невеличку паралель цих близьких по розташуванню один до одного міст.
Розповім на своєму прикладі. Коли я звернулась по допомогу до міськвиконкому, то почула чітку відповідь: «Пишіть заяву, збирайте документи, але навіщо це вам? Чекати доведеться три, а то й чотири місяці і більше, ніж 500 гривень, ви не отримаєте!». Невже це не образливо? Де людяність? Де доброзичливість? А якщо людині ця допомога вкрай важлива і часу чекати стільки не має, і невже Ви вважаєте, що цієї суми вистачить на ліки?
Тепер ще одне питання, яке зовсім мені не зрозуміле:чому мер м. Бердичева так боїться прозорості? На звернення депутата міської ради щодо встановлення камер відеоспостереження у приміщенні міської ради і кабінеті самого мера він надав ще одну смішну відповідь: «Це суперечить цивільно-правовому кодексу України».
Наличие камер в Казатине, не влияет на жизнь в городе. Городок не большой, но узловой на УкрЗализнице, при этом ни дорогами, ни дорожными знаками, ни освещением похвастаться ему нечем. Все УЖАСНО. В чем кайф встречи?? Чему учиться нашему мэру?? как засрать город зато с камерами видеонаблюдения???