Минулої п’ятниці о 16.00 актова зала Гришковецької селищної ради вщент наповнилась людьми. Стільців на всіх не вистачило, тому стояли в проходах і попід стінами. Але трохи-потроху, по мірі обговорення питань порядку денного, людей ставало все менше. Отже про це по-порядку.
На сесію прийшло багато прихожан Свято-Дмитрівського храму на чолі з отцем Юрієм. Колись, ще в 2003 році, селищна рада надала їм рішення про право постійного користування земельною ділянкою під церквою (близько 20 соток) та автостоянкою біля церкви (близько 14 соток). Але тоді церковники не зробили проект та іншу землевпорядну документацію і, відповідно, не отримали Акт на право постійного користування земельною ділянкою 34 сотки.
Коли постало питання оформлення документів на новозбудовану будівлю біля церкви, знову вернулись до оформлення земельної ділянки. Але тепер земельна комісія ради дала пропозицію надати в постійне користування церкві лише ділянку безпосередньо під пагорбом, на якому стоїть церква, а прилеглу автостоянку залишити в загальногромадському користуванні.
Прихожани вирішили, що депутати в них забирають їх історичну землю, і прийшли на сесію відстояти її. Хоча отець Юрій вже й буцімто погодився з версією нових депутатів, але попередив, якщо слова і діла влади розійдуться, то «… наслідки можуть бути непередбачувані». Можливо ця погроза подіяла, можливо подіяли інші натхненні слова прихожан, але в підсумку депутатських голосів не вистачило, щоб надати церкві (Московського патріархату, як і більшість церков в районі) лише 20 соток, отже в дії залишилось минуле рішення про 34 сотки (більша частина глядачів покинула залу).
Іншим резонансним питанням мала стати ініціатива щодо об’єднання сільських громад району в одну з центром в Гришківцях. По цьому питанню двічі депутати збирались попередньо, але одностайності не було. Але тут, на сесії, після нетривалих дебатів, все ж одноголосно проголосували за те, щоб відправити запрошення з такою ініціативою до сільських рад.
Я теж проголосував за таке рішення, хоча не раз до цього пробував переконати і селищних депутатів, і сільських голів, і керівництво району та депутатів міста, що найоптимальнішим варіантом об’єднання була б спільна громада міста Бердичів та всіх сільських громад району. На жаль, при нинішньому керівництві містом, внаслідок політичних та просто амбіцій окремих людей, в даний час це стало неможливим. Хоча я вірю, що все-таки це колись станеться.
А як проміжний етап між справді доцільним об’єднанням може бути і одна сільська громада, і чотири чи п’ять таких. Адже ще не факт, що сільські голови, які вже досить серйозно почали планувати зведення «кущових» громад, погодяться на запрошення Гришковець та потуги тих районних і обласних чиновників, які лобіюють цей процес (знову на кілька десятків людей в залі стало менше).
Ще кілька «громадських активістів» покричали, що їхню вулицю не так назвали, як вони хотіли, і що по вулиці ходила з цього питання не їх депутат, а інший, і нехай тепер прийде їх депутат та переназве все назад…
Після їх виходу в залі лишились лише депутати, які тепер, нарешті, без крику і галасу спокійно обговорили поточні фінансові та земельні питання і прийняли більшість із них. Але розходячись, дехто задумався, як же гучно і страшно будуть проходити засідання Гришковецької об’єднаної ради, якщо туди увійдуть всі села району…