Адже, міський голова Василь Мазур сесію міської ради ще не закрив, відповідно, протокол її і не збирався ще підписувати, поздоровляти новообраного секретарі не спішив, навіть після прямих нагадувань про це із залу та й взагалі заявив, що процес ще далеко незавершений, з явним натяком на те, що рішення про обрання Володимира Пономарчука секретарем міськради є неостаточним… Але, про все по порядку.
Так, після тривалої перерви, яку оголосили для виготовлення бюлетенів та інших формальностей, пов’язаних з таємним голосуванням за кандидатуру секретаря (чи не втричі тривалішої, ніж оголошені п’ятнадцять хвилин) депутати почали голосувати. Отже, тільки однією ручкою, тільки в конверти, і будку для голосувань розмістили біля стіни, а то попереднього разу хтось хвилювався, що журналісти з потужною оптикою зможуть піддивитись волевиявлення окремих депутатів.
Рахувати бюлетені потім стали теж не десь в кабінеті, а тут же на сцені. Голова лічильної комісії Валерій Шелепа спочатку перерахував конверти з бюлетенями, потім бюлетені без конвертів, потім під пильним наглядом восьми інших членів комісії розклав їх на дві купки, і лише потім, під завмерлі подихи кількох сотень людей в актовій залі почав рахувати бюлетені «за» Володимира Пономарчука: «…шістнадцять, сімнадцять (в руках ще залишається папірець, але не можна роздивитись, чи один, чи більше), вісімнадцять і дев’ятнадцять!..».
Отже, більшість депутатів (яких всього є 36 + голосує міський голова) проголосували за обрання Пономарчука. Бюлетенів «проти» нарахували 16. І вважаючи на те, що двох депутатів сьогодні не було на сесії, це значить, що за час, після першої сесії до прихильників Василя Мазура додалось ще два депутата, адже при голосуванні за Толочка лише 14 чоловік підтримали пропозицію мера.
Відразу після цього, коли міський голова захотів перейти до розгляду наступного питання порядку денного, із зали і пролунала фраза про необхідність привітання новообраного секретаря. Мазур так хотів його поздоровити, що… оголосив перерву на 15 хвилин, щоб члени лічильної комісії пішли спалити корінці від бюлетенів. Але тим, хто хотів сказати щире вітання Володимиру В’ячеславовичу перерва не завадила.
Після перерви Василь Костянтинович зробив спробу «продавити» через депутатів затвердження структури виконавчих органів та їх чисельність, і… без особливих зусиль зробив це. Хоча спочатку депутати коаліції не погоджувались, вимагаючи додаткових консультацій та часу,а міський голова апелював, що жодних пропозицій по змінам крім тієї, щоб записати в проекті кількість співробітників під назвою кожного відділу і управління не надходило.
Тут надійшла пропозиція від Юлії Лефтер щодо зміни назви відділу з питань діяльності міської ради на «секретаріат». За неї і схопився головуючий: секретаріат , то секретаріат, хто «за, хто «проти» за цю поправку. І поки депутати не схаменулись, відразу поставив на голосування питання в цілому. Коаліція по інерції, мовляв, тільки що голосували за поправку Лефтер, значить все іде по нашому плану, проголосувала зовсім не за свій план.
І це було, мабуть, єдине швидке голосування в другій половині сесії. Інші ж голосування, як і інші процедурні моменти, в тому числі і перерви, Мазур тягнув якомога довше. Явно затягуючи час і прагнучи довести щирі потуги новобраних депутатів до абсурду. Але після 18 години вечора, коли депутати, апелюючи до прийнятого сьогодні ж регламенту, запропонували закрити сесію, головуючий згадав що хтось комусь пообіцяв обов’язково вислухати звернення Федора Томашевського.
Виявляється, що Федір Томашевський (який будує зараз біля виконкому туалет з двома поверхами торгових залів), десь в інтернеті прочитав, що опозиційна коаліція депутатів міськради хоче одразу після виборів секретаря міськради оголосити недовіру й міському голові. Він відразу ж, звичайно, обурився, злякався і розпереживася з цього приводу, тут же в залі виконкому зібрав 39 підписів підприємців і набрав на комп’ютері дуже навіть логічний текст, який зачитала потім на його прохання керівник комунального міськрайонного радіо. Суть тексту така: незважаючи на новий закон про вибори, дозволити приймати участь в роботі міської ради тим, хто став переможцем на своєму виборчому окрузі, але не став депутатом міськради?!…
Хто саме ті загадкові підприємці не вдалось дізнатись ні тоді, коли я сидів поруч з Томашевським в залі і просив показати підписи, ні після того, як листок з «мудрим» текстом та секретними підписами потрапив до президії та потім до папки співробітника ново перейменованого «секретаріату».
Ну я тут і подумав, раз ТАКЕ вже депутати спокійно слухають, то заберу в них ще півхвилинки часу і нагадаю їм про історичну суть цієї каденції міської та інших рад. А саме, підготовку до адміністративно-територіальної реформи шляхом об’єднання територіальних громад. Адже до цього часу, незважаючи на чимало минулорічних дискусій, на Бердичівщині поки що офіційно навіть не обговорювалось створення єдиного територіальної громади з центром в місті Бердичів, до якої б увійшли ВСІ сільські громади нинішнього Бердичівського району. І саме депутати міськради (навіть третина з них) можуть зробити перший крок у цьому процесі, крок до Великого Бердичева від Хажина до Солотвина, від Буряків до Красівки. Можливо саме цей крок дехто з них тільки й буде згадувати потім, розповідаючи внукам про своє депутатство.
Міський голова звичайно ж не втримався прокоментувати мій виступ, я, відповідно, не втримався прокоментувати коментар міського голови, і на цій оптимістичній ноті було оголошено закінчення «зустрічі». Наступна чи то зустріч, чи то сесія призначена на 10.00 25 листопада.
Олександр Доманський
Не смішіть людей з тими депутатами від коаліції!!! Таке враження що вони з неба впали на Бердичів! Все їм так погано, а що кожен з них зробив щоб було добре? Мали б совість і не тріпали б нерви міському голові. Краще б дослухались та допомагали йому і надалі наводити лад в місті.