Чи будуть приватні дитсадки в Бердичівському районі?
На засіданні постійних депутатських комісій Бердичівської районної ради, яке відбулось минулого вівторка презентували програму розвитку дошкільних закладів району на період до 2017 року. Методист районного відділу освіти Міла Іванівна Біла детально розповіла депутатам та присутнім на засіданні про сьогодення та перспективи життя сільських дошкільнят.
На сьогодні в районі діє 23 дошкільних заклади, і ця мережа потребує чималого фінансування, якого хронічно не вистачає. На виконання всіх заходів довготермінової програми необхідно більше 5 мільйонів гривень. В цьому році в селах району відкрито кілька нових дитячих садочків (в Скаківці, Радянському, Гардишівці), в наступних роках планується відкрити їх в Тереховій, Маркушах та Швайківці.
В сільській місцевості батьки дітей платять лише 30% за харчування дітей (в місті - 50%), а все решта: зарплата вихователям, утримання та опалення будівель, інвентар, і т.д. - за рахунок бюджетних коштів.
Хоча на комісії про це не говорилось, але ті сільські ради, які повідкривали в себе дитячі садки, мають тепер великі фінансові проблеми. Адже, згідно з нюансами нашого законодавства, в перший рік роботи освітньої установи, її фінансування здійснюється з сільського бюджету, а лише на наступний рік (і то, незрозуміло який - фінансовий чи навчальний) її фінансування можна включати до районного бюджету, і отримувати під нього, відповідно, державні субвенції.
Повертаючись до заголовку нашої статті, потрібно відзначити, що в Програмі, яку представляли освітяни одним рядочком обмовлялось, що дитячі дошкільні навчальні заклади можуть бути й приватної форми власності, але таких в районі поки що немає. Хоча в Гришківцях, наприклад, в принципі, це цілком могло б бути, адже там живе немало небідних людей.
В Ізраїлі я на власні очі бачив такий дитсадок. Звичайна квартира в будинку, де дві жінки (одна їсти готує, інша грається з дітьми) цілком нормально «справляються» з десятком дошкільнят. В Німеччині, донька двоюрідного брата відвідує дитсадок, який організувала і утримує місцева релігійна громада, що теж є цілком нормальним і звичним для них.
У нас, як завжди кидаються від крайнощів у крайнощі. Колись в селах колгосп виділяв одну звичайну хату і одну-дві жінки, насипав біля цієї хати купу піску, і дітям доярок і механізаторів було цілком достатньо, щоб весною, влітку і восени бути «при ділі». Потім багатшали колгоспи і почали будувати справжні палаци для сільських дітей. Потім колгоспи збанкрутували, і дитсадки, відповідно, теж. Сьогодні знову «етап росту»: у великих сільських школах відділяються приміщення для дитсадків, колишні руїни деяких дитсадків беруться відремонтувати, але ж знову економічної логіки в цьому зовсім небагато.
Так, наприклад, для відновлення дитсадку в Слободищах (див фото) вже в цьому році виділили більше 600 тис.грн., і в наступному році планують виділити ще 400 тисяч. В селі два десятка дітей дошкільного віку. Та за такі гроші приватний підприємець міг би відремонтувати велику хату і ще десять років її опалювати, утримувати виховательку і годувати цих дітей.
Та знаючи апетити і кількість наших контролюючих і перевіряючи органів, навряд чи хтось з підприємців в близькому майбутньому зважиться на подібний крок, а може…
