РіО Бердичів, реклама, оголошення, новини

1919 року в більшовицькому уряді народилась ідея відзначити день Червоної армії: 28 січня, коли - 1918 року - був підписаний декрет про її створення. Та, доки все документально оформляли, організувати святкові заходи вже не встигали. Найбільше годився для цього недільний день 23 лютого. Відзначили і забули - аж до 1922 року! А тоді згадали й почали відзначати щороку - аж до розпаду СРСР. З руйнуванням імперії, здавалося б, мало зникнути і саме свято та його спочатку відновили у 1995 році в Росії. В Україні ж на той час уже з’явилась інша традиція: вітати чоловіків шостого грудня, у день створення національних Збройних сил. Та 1999 року президент Леонід Кучма, шукаючи електоральної підтримки перед черговими президентськими виборами, свято 23 лютого реанімував, повністю змавпувавши російський відповідник: День захисника Вітчизни. На жаль, цієї інформації з центральної парківської сцени не розповіли, все традиційно звелося до «сільних мущін» і таке інше. Після цього, на сцені виступив юнак з піснею «Афіцери», в якій натхненно звертався до «рассєян». Бердичівляни цього неподобства якось і не помітили, але військові посміялися. Як виявилось надалі, зі сцени, так жодної україномовної пісні й не пролунало. Після заходу Олена Якимчук, методист Парку культури та відпочинку, відповідаючи на питання повідомила, що російської пропаганди у виконанні пісні «Афіцери» під час святкування Дня захисника Вітчизни в українському місті Бердичеві не вбачає.

 

Ситуацію традиційно виправили учасники, бійці 26-ої артилерійської бригади, які єдині в першому ж співочому конкурсі виконали свою рідну стройову композицію. Виглядало це дійсно гарно, мужньо і без зайвого пафосу. В другій і головній частині святкувань було висунуто команду з п’яти чоловік – вояків 26-ої артбригади. Їм протистояла у конкурсах така ж кількість молодих бердичівлян-студентів. Першим завданням було заспівати пісню, а наступним, якомога більше разів підняти гирю. Саме й на цьому змаганні й трапилася дивина – тут цивільний, у суто фізичному конкурсі, переміг військового. Після цього були змагання на спритність та злагодженість дій команд. Завершення ознаменувалося перетягуванням канатів. Попри  те, що військові віддали перемогу студентам, їм таки вдалося вибороти свій приз – торт. Цивільна ж молодь отримала іншу сатисфакцію, того вечора вони пішли на дискотеку. Юрій Кристопчук (23 роки) поділився власними враженнями після змагань: «Ми перемогли лише через згуртованість і дружбу. А гирю підняв стільки разів, бо хіба я не козак? (сміється)»

 

Доки в Бердичеві святкували найкращий приклад захисту Вітчизни показали того дня колишні вихідці з «тюрми народів» - латвійці. 

 

За результатами підрахунку голосів з двох третин виборчих дільниць, понад 78 % з тих, хто проголосував на референдумі з питання про надання російській мові статусу державної в Латвії, висловилися проти цієї пропозиції, повідомив  France-Presse. Прибалтійці своїм прикладом зробили кілька висновків: 1) мову країни не залежно від власної національності чи ідентифікації потрібно поважати та любити; б)вимагати офіційної двомовності – це не право не вчити державну мову і крок до зникнення такого маленького за кількістю носіїв народу як латиші. Російській мові ніколи нічого ніде не загрожувало  - існує величезна у всіх розуміннях країна, яка не дасть йому зникнути. У той же час, не використання рідної мови – це власноручне забивання цвяху у труну своєї держави.

Dim lights Embed Embed this video on your site