
Святкові заходи
Патріоти на Житомирщині, 22 січня святкували День Соборності. Зокрема обласна організація ВО «Свобода» провела урочисту ходу з нагоди Дня Соборності в нашому обласному центрі. Захід завершився мітингом на майдані перед Житомирською обласною радою.
Свободівці та небайдужі житомиряни пройшлися центральними вулицями міста із національними прапорами та банерами з написами «Свобода» прийде – порядок наведе», «Україна – велика, соборна і неподільна держава».
«22 січня 1919 р. віками розділений між ворожими імперіями Український народ показав всьому світові незламну волю мати власну, єдину, самостійну державу. Територія тодішньої об’єднаної Української Народної Республіки простягалася від Закарпаття до Кавказу та на 30% перевищувала межі сучасної України. Віримо, що ця воля приведе нас до створення справедливої, заможної та сильної держави», - зауважив у своєму виступі голова Житомирської обласної організації ВО “Свобода”.
Цього ж дня, за подібним сценарієм відбулися заходи і в Червоноармійську (Пулинах), що на Житомирщині. Святкова колона з жовто-блакитними та червоно-чорними прапорами заполонила невеличку центральну вулицю райцентру. На сьогодні там триває передвиборча кампанія по обранню депутата до обласної ради нашої області. Кандидати традиційно усіляко намагаються догодити виборцям. Свободівці зробили акцент на відродженні національної пам’яті. «Ми, ВО «Свобода», Олег Тягнибок, Сидір Кізін, урочисто стаємо на шлях захисту Української нації, зворотнього шляху для нас немає. Україна вірить у нас, і ми виправдаємо її надії», - сказав заступник голови обласної організації ВО «Свобода» Михайло Сліпченко.
Dim lights Embed Embed this video on your site
Живий ланцюг єдності
У 1990 році патріотично налаштовані українці розуміли, що радянська імперія себе відживає. Згуртувавшись 21 січня, небайдужим вдалося організували «живий ланцюг» між Києвом та Львовом. Подія стала символом духовної єдності людей східних і західних земель України, а в майбутньому була запорукою існування єдиної, соборної України. Ця акція стала однією з найяскравіших подій під час руху за відродження незалежної соборної демократичної України та утвердження національної ідеї. Всього між містами вдалося об’єднати до 3 мільйонів людей,які узявшись за руки, створили на дорогах і шосе безперервний ланцюг між двома столицями України.
Безпосереднім організатором акції на Житомирщині був Святослав Васильчук: «Вперше відновили святкування Дня Соборності України рухівці. У 1990 році Велика Рада Руху прийняла рішення зробити ланцюг єднання. Ми показали всьому світові, що ми єдиний народ, а не західняки чи східняки. Готувалися заздалегідь, бо влада дуже не охоче сприймала цю інформацію. Вирішено було використати синьо-жовті прапори. Їх тоді не можна було купити в магазині як сьогодні. Довелося скластися грошима і пошити їх власноруч – вийшло близько трьох сотень». Поділився спогадами голова обласного РУХу і про настрої в суспільстві того часу: «Вздовж вулиць стояли люди, тривали суперечки. Багато тоді не сприймало навіть синьо-жовтого прапора, думали що ми зі Львова. Коли ми їм показували паспорт з Житомирською пропискою вони дуже дивувалися. Я їм тоді казав, що патріоти України живуть по всій Україні. Одна з учасниць, дуже дивувалася цьому дійству, бо ще кілька років до того НКВД давало десять років ув’язнення за синьо-жовтий стяг».
Після історичної події люди продовжили обговорення ідеї вільної української держави: «Опісля формування ланцюга, на стадіоні «Спартак» зібралося близько 10 тисяч народу. Тоді всі говорили за незалежність, проголошення якої відбулося аж через півтора року. Ми йшли і не боялися».
З Бердичева участь у формуванні ланцюга єдності на теренах Житомирщини взяли Петро Костюк та Павло Передрій.
Dim lights Embed Embed this video on your site
В Бердичеві відроджується молодіжний патріотизм
Бердичів цього дня перейшов до святкування Дня Соборності несподівано. Пізно увечері, близько 20-ої години біля пам’ятника Тарасу Шевченка почала збиратися молодь. Близько трьох десятків чоловік побраталися на вулиці Торговій, символізуючи об’єднання українців сходженням двох колон. Обійми, посмішки, співи та гарний настрій молодих бердичівських патріотів явно подобався перехожим, які цікавилися подією і як наслідок приєднувалися до активістів. Танок навколо пам’ятника Тарасу Шевченку та співи національних пісень заворожували своєю щирою атмосферою створеною молоддю України для самих себе та оточуючих. Подія відрізнялася від традиційного мітингу на національні свята, які організовує влада міста. По-перше, усі присутні прийшли за покликом серця, без усілякої добровільно-примусової «рулетки» з установ та організацій. По-друге, абсолютно був відсутній будь який пафос та офіціоз, що традиційно витає в повітрі на подібних подіях. Приємно відзначити, що на 20-му році Незалежності, здається, в Бердичеві починає знову прокидатися патріотично налаштована молодь. Активісти біля «батька Тараса» обговорили виклики, які стоять перед сучасною українською державою та заспівали «Гімн України», «Ой у лузі червона калина» та багато інших національних пісень. Учасники акції «Ланцюг Єдності у Бердичеві» передали відео-вітання побратимам-патріотам з інших міст України. Завершення події відбулося під загальний урочистий спів Гімну України та потрійний вигук «Слава Україні! Героям Слава!»
Dim lights Embed Embed this video on your site
Коментарі
який же ж брєд несуть підлітки, тільки б то подумати...
Наші вороги виступають і проти синьо-жовтого прапора, і проти червоно-чорного, вони в них «мазепинські», «петлюрівські», «націоналістичн і». Цим ворогам сталінський прапор лише до вподоби. Ці манкурти забули мільйонні жертв українців, бо самі є короткозорими гвинтиками в руках давно відмерлої імперії.
Україна — це земля, найбагатший у світі чорнозем, за який проливали кров найкращі сини України. Українська земля — чорного кольору, а кров борців, що йшли відбирати її від ворога — червона. А хіба поєднання цих кольорів — червоного і чорного — не символічне визначення України - України, що бореться?».
Не підлягає найменшому сумнівові, що саме «Україна, яка бореться», символізована червоно-чорними кольорами, надхнула учасників II Великого Збору ОУН у квітні 1941 року прийняти окрему постанову: «Організація уживає свойого окремого організаційного прапора чорної і червоної краски».
Нашим національним прапором і надалі, і на всі часи, залишається синьо-жовтий прапор. Таку думку поділяють націоналісти, чесні патріоти України.
пост №3 , шановний, так діткам розказують в дитсадку...
Детский лепет на лужайке...
тиких трактувань як ти привів, як куплетів в пісні Горіла сосна палала, - мульйон!
Хоча чому дивуватись саме таких наївних і збирають аби наповнити ряди партій щоб вожді цих партій почувались шляхетними .
Олексію, не варто тут соплі жувати, на зразок "наше дєло правоє, ми победім..."
було вже таке, проїхали.
Тримали владу в руказ після помаранчевої революції, а вся біда в тому що "на два українці три гетьмани"
продовження буде...
Кожен хто живе в Україні несе рівнозначну відповідальніст ь за ситуацію, яка в ній відбувається. Якщо вам, шановні, не сором мати пахана за Президента, то вести подальшу розмову взагалі немає сенсу. Змінити ситуацію зможуть лише ті, хто візьме на себе таку місію. А такі є. Вони не вчили історію КПСС, але вони добре знають історію власної рідної держави. В разі їхнього успіху ви не побачите жахи, які вам малює збочена радянська уява. Але зміни будуть обовязково.
Стосовно написаного, повір, мені однаково НЕприємно мати за президента Кучму, Ющенка, Януковича... однаково, але я вимушений їх поважати принаймі за те, що вони Президент України.
"Якщо вам, шановні, не сором мати пахана за Президента, то вести подальшу розмову взагалі немає сенсу."
о! це точно, адже коли ви, як бидло, сунете в стойлі за, так би мовити "мученицею" Юлею, яка мала дааааааааалеко десь, і національні і націоналістичні цінності, мала десь весь український народ, мала десь тебе, Олексію, як звено цього стійла...
Доки ти зі своїми малолітніми покидьками не навчишся поваги до Президента, яким би він не був, адже обраний народом України, до губернатора, мера міста в якому живеш... доти така срань буде продовжуватись в державі.
почни з себе!
А влада у вас уже була, тільки алчность та зн евага до ближнього, параноя, тчеславіє... не дали змоги скористатись цією, наданою народом України, владою на благо!
Відповідно, ти і партія твоя, і всі ті хто так голосно кричить в опозиції, заради особисто себе і своїх інтересів, (до речі, саме через це і досі немає, так би мовити, лідера опозиції) як не було 5 років президента, прем єр міністра, уряду, ладу в державі...
Єдине що залишається це видаляти повідомлення.
та Бог з вами!