І тут залишається по-хорошому позаздрити американцям. Адже там за горілку-фальсифікат або ліки-підробку можуть посадити на 20 років або запроторити на довічне. А ось у нас, в разі виявлення підробок «карають» малюсіньким штрафчіком. Хоча неякісні ліки-адже це ні багато, ні мало-спроба відправити людину на той світ«позачергово».
Однак у нас воліють відомих політиків карати тюремним строком «за віртуальні» злочини, а от за реальні злочини не сумлінних «бізнесменів» тільки корять, та наказують маленьким штрафом. Таке враження, що вони просто знаходяться «під дахом» корумпованих чиновників.
Ось і недавно мені в руки потрапив лист від пенсіонерки Любові Архипівни Грауде. У ньому вона з гіркотою пише про своє життя. Про те, що практично є інвалідом з пелюшок. Коли в село, де жила сім'я маленької Люби, увійшли фашисти, їй був всього тиждень від народження. Рятуючись від загибелі, мати схопила крихту на руки і вночі, через зоране поле, втекла в ліс. Всі ці та інші пригоди не пройшли даром. Дитина виросла дуже хворобливою, з деформованою спиною.
Коли скінчилася війна, хороші знайомі відвезли Любу до міста Риги, там їй зробили складні операції ... Коротше, життя Любові Архипівни була не цукор. А тепер, коли з віком кількість хвороб все збільшується, у неї була «палочка-виручалочка». Ліки під назвою «амітриптилін».
Його випускало фармацевтичне підприємство в місті Харкові, яке знаходиться на вулиці Воробйова, 8. Бердичівські аптеки даний препарат майже не продають. Не хочуть аптекарі зайвого головного болю-ведь он-дуже сильний антідіпресант. Його продають тільки за спеціальним рецептом аж з чотирма печатками! Тому пенсіонерка купила в аптеці ліки з такою ж назвою, але лише виробництва іншого фармацевтичного підприємства. І, за її, словами, це був не антидепресант, а справжня отрута! Адже якщо від перших ліків швидко приходило заспокоєння і відступала біль, то «новий» препарат надав зовсім інший вплив.
Прийнявши його, жінка почала різати на кухні салат. Через кілька секунд ліки просто «вибили» її. Було таке враження, що хтось торохнув великим дерев'яним молотком-киянкою по голові. Вона втратила орієнтацію і перестала думати. Прямо з ножиком у руці і з банкою з томатом в інший, вона вибралася в під'їзд і подзвонила сусідці. Добре, що вони знайомі багато років і та здогадалася викликати швидку. Незнайомі сусіди, побачивши «збройну і небезпечну» бабулю, могли б запросто викликати бригаду лікарів з психіатричної лікарні.
Доктора швидкої, коли прочитали папірець, що був в коробочці разом з ліками, сказали, що його виробників можна садити в тюрму без суду і слідства. Адже як вийшло, що ліки з однаковою назвою надають протилежну дію, ніж його «однофамілець» з Харкова?
Коротше, ледь бабусю відкачали.
Коли ми зустрічалися з автором листа, вона практично повторила слово в слово все, що там написала. А ще попросила адреса та телефони того «добросовісного заводу» з Харкова. Всю цю інформацію ми їй надали. Адже самі придбати для неї такий сильний препарат ми не маємо можливості. І справа тут не в ціні. Просто «добрим людям» його не продадуть. Адже це-практично наркотик ...
Цікаво, а як так вийшло, що ліки з однаковою назвою надають діаметрально протилежний вплив? Адже якщо у фармацевтів «закінчилися» слова по латині, то нехай вже вигадують нове або «аглицькою мовою» або на державній мові. До слова сказати, ми відвезли надані пані Граудой «лже-ліки» на спеціальну експертизу. Там швидко розберуться і знайдуть істину.
Справа в тому, що я консультувався з найбільш досвідченими в Бердичеві аптекарями і вони сказали, що цілком можливо, що Любов Архипівна випадково прийняла дуже велику дозу таблеток, або перед цим прийняла інші препарати. Наприклад, звичайний барбовал, або інші серцеві краплі. А вже в суміші з амітриптиліном вийшла справжня гримуча суміш. Як кажуть євреї, «таки не кашерная» ...
