Адже ця тема дуже чутлива і болюча. Багаторічні протистояння віруючих в Ольстері, в країні з демократичними традиціями, показують наскільки це небезпечно.
Та й нещодавна бійка в Єрусалимі священиків різних конфесій, які не поділили територію храму, підтверджує це.
Держава повинна сприяти рівним і справедливим міжконфесійним стосункам, а не втручатись в них. «...Кесареве кесареві, а Боже Богові» (Мф. 22.21) – гласить Біблія. Тобто, кожен повинен займатись своєю справою.
Тим більше, що державі є чим займатися. Нещодавно на комітетських слуханнях Верховної Ради прозвучали такі тривожні цифри: протягом останніх 15-ти років населення України скоротилось майже на 7 мільйонів чоловік. За прогнозами експертів через 10 років в Україні проживатиме 36-38 мільйонів чоловік. Якщо в 1970-му році жителі України і країн Європи в середньому жили близько 70-ти років, то сьогодні наші люди живуть на 10 років менше ніж жителі Європейського Союзу.
Є й багато інших проблем, якими повинні займатися парламентарі та урядовці. Це, зокрема, проблема духовності. Майже постійно в телепередачах, у ЗМІ звучать заклики допомогти. Заради важкохворих дітей, яким вкрай необхідні операції за кордоном, батьки часто продають все, що у них є, входять у величезні борги, щоб оплатити лікування та врятувати їм життя. В той же час нерідкими є повідомлення, коли новонароджених дітей знаходять на смітниках чи під’їздах будинків. Вражає останній жахливий випадок, коли мати позбулась дитини, через те, що та заважала їй відгуляти Новий рік.
Ось у цьому плані влада повинна співпрацювати з релігійними конфесіями.
Адже це спільна проблема.
