Не до кінця відремонтована центральна площа вкотре привернула увагу пересічних містян. Цього року замість однієї новорічної красуні, відкрили цілий новорічний комплекс. Новорічними вогниками засяяло близько шести пухнастих ялинок, що ростуть на Жовтневій площі. На свято Миколая заслужений ансамбль міського Палацу культури своїми щедрівками-колядками про пана-господаря викликав на сцену міського голову, який привітав бердичівлян з наступаючими святами... під пильним поглядом Лєніна. Такого блюзнірства місто Бердичів ще не бачило - чарівний спів хором колядок, під монументом людині, яка знищувала священників, Церкву та релігію загалом. Влада систематично стикається з обмалюванням совкового пам’ятника, здивуванням іноземців та наріканнями місцевих жителів, попри це питання про демонтаж совєцького анахронізму в центрі Бердичева навіть не піднімається.
Активісти бердичівського осередку ВО «Свобода» вкотре наголосили, на вже давно актуальній важливості демонтажу численних пам’ятників жахливого минулого нашої держави. Тим більше, що ще наприкінці літа позаминулого року, як завжди у Бердичеві, з помпою презентували проект капітального ремонту Площі з «совковою» назвою Жовтнева. Головний архітектор міста в ефірі єдиного місцевого телеканалу ТРК «ВІК» Андрій Шеффер розповів про подію: «Планується провести тут благоустрій, влаштувати лавочки, по проекту планується фонтан». Мер Василь Мазур пішов ще далі наголошуючи, що все робиться заради людей: « Так забудоване місто, що немає серйозної площі, де б люди могли відпочити. Хочемо зробити так, щоб вона була зручна для відпочинку людей, дітей, молодих сімей. Реконструкція площі передбачає гарний відпочинок для всіх бердичівлян».
Запевняння керманичами містян про те, що чергове святкування дня міста відбудеться на оновленій площі теж не підтвердились. Спочатку головне свято Бердичева планувалося святкувати практично за межами міста, на пустирі. Лише увага журналістів місцевого видання до цієї теми, сприяла зміні думки мера підтриманого на виборах Партією Регіонів. В останній день святкування головного дня міста місце проведення було перенесено на одну з центральних вулиць.
Як наслідок, з плином часу, було «забуто» про фонтан, змінено і терміни капітального ремонту. Пам’ятник Леніну продовжує стояти на своєму, ще совєцькому місці, а площа перед мерією й далі називається Жовтневою. Третій десяток української незалежності та третє тисячоліття у світі не може змінити абсолютно радянський погляд на управління містом у Бердичеві.
Для довідки бердичівському міському голові Василю Мазуру (мовою оригіналу):
«СТРОГО СЕКРЕТНО Просьба ни в каком случае копий не снимать, а каждому члену Политбюро (тов. Калинину тоже) делать свои заметки на самом документе.
Ленин.
…Нам во что бы то ни стало необходимо провести изъятие церковных ценностей самым решительным и самым быстрым образом, чем мы можем обеспечить себе фонд в несколько сотен миллионов золотых рублей (надо вспомнить гигантские богатства некоторых монастырей и лавр)… Взять в свои руки этот фонд в несколько сотен миллионов золотых рублей (а может быть, и в несколько миллиардов) мы должны во что бы то ни стало. А сделать это с успехом можно только теперь. Все соображения указывают на то, что позже сделать нам этого не удастся, ибо никакой иной момент, кроме отчаянного голода, не даст нам такого настроения широких крестьянских масс, который бы либо обеспечивал нам сочувствие этой массы, либо, по крайней мере, обеспечил бы нам нейтрализирование этих масс.
На Съезде партии устроить секретное совещание всех или почти всех делегатов по этому вопросу совместно с главными работниками ГПУ, НКЮ и Ревтрибунала. На этом совещании провести секретное решение Съезда о том, что изъятие ценностей, в особенности самых богатых лавр, монастырей и церквей, должно быть проведено с беспощадной решительностью, безусловно ни перед чем не оста[на]вливаясь и в самый кратчайший срок...
19 марта 1922 г.»
